Як Росія використає в Україні вбивство у Керчі

Двадцять трупів у Керчі. Всі загиблі в Політехнічному коледжі відомі. Серед них 15 студентів – багато з них ще не були повнолітніми – і 5 дорослих. На думку російських силовиків, 18-річний вбивця діяв сам, хоча діти, які були присутні в навчальному закладі, повідомляли про постріли з різних сторін, кілька вибухів, та автоматні черги. Поліція перевіряє версію зі спільниками, але вже точно можна сказати, що український слід, який розглядався на початках, відійшов на останній план і буде похований під пластами іншої брехні.

ЗМІ відтворили реконструкцію стрілянини. По 12 годині стрілок лишив рюкзак з бомбою в їдальні, підірвав, ходив з помповою рушницеюна другому поверсі і стріляв по людях. Він наклав на себе руки в бібліотеці, а в його речах знайшли ще одну вибухівку, патрони, коктейлі Молотова, саморобні вибухові пристрої. У російських ЗМІ Рослякова вже назвали послідовником "Колумбайна" – стрілянини в американській школі в 1990-х. Він і в групі відповідній в соцмережах був, і одягнувся та намагався бути схожим на одного з американських стрілків – Еріка Харріса... Хоча також він симпатизував "Новоросії".

Російська пропаганда, схоже, обрала єдину зручну для суспільства версію: Росляков – псих-одинак, який не мав друзів, був замкнутим у собі. Мотивом був конфлікт з викладачами. "Візитівок Яроша" в нього не було. В ефірах прокремлівських українських телеканалів для обговорення розстрілу в Керчі підключили проросійських блогерів, таких як Анатолій Шарій. Той просував версію, що розстріл дивним чином співпав із візитом кримської "владної" делегації в Сирію, підписання там договорів про співпрацю і так далі. Називається і можлива причетність до теракту, який, нагадаємо, російські слідчі перекваліфікували в масове вбивство, Хізб ут-Тахрір – організації, чи, правильніше казати, партії, яка визнана терористичною на Росії. В Криму стабільно затримують її учасників, "накриваються" їхні комірки. Члени, звісно ж – кримські татари. Досить часто – успішні. Варто нагадати хоча б про "бахчисарайську шістку", у складі якої був власник ресторанного бізнесу Марлен Асанов, а також активісти та правозахисники "Кримської солідарності". У ЗМІ також мусолиться версія, що Росляков діяв не один, бо занадто вже організованою була стрілянина, дуже легко він проніс вибухівку і зброю повз металошукачі. І байдуже, що охорони в навчальному закладі не було. Його явно хтось навчив та провів інструктаж.

Зрозуміло, що цей сценарій вигідний хіба ФСБ, яка під шумок може "накрити" людей, які їй заважають на півострові, сфабрикувавши зв'язок зі стрілком.

Кумедно, що російська пропаганда вже всіляко відмежовує стрілянину та Україну. Мовляв, Київ не є причетним до цього. Винні або ісламісти, або соцмережі. Ярова отримає підтримку власних ініціатив боротьби з групами смерті в мережі, їхніх блокувань та притягнень до відповідальності адміністраторів. При цьому групами смерті можна назвати будь-що, де пропагується хоча б якась форма насильства. А це вже пряме закручення гайок зі сторони держави.

Російська "Новая газета" взагалі підсумовує, що Україна та Росія разом сумують за загиблими в Криму. І це правда, бо співчуття українцям на півострові висловив навіть президент Порошенко. От тільки подається це під соусом нашого примирення і "братства".

Очевидно, що образ ворога, який на початках ліпив з України Клінцевич, звинувативши в теракті Україну, не спрацював. Зокрема і через реакцію самих кримчан та росіян. Відомі блогери в соцмережах писали виключно про психопата та ненависть, котра ллється в голови людей з телевізора. Люди зі слабкою психікою не здатні витримати установки "російської мрії", в якій триває постійний пошук ворогів, з якими розправляються з позиції сили. Ці люди сприймають такі установки буквально, і власних ворогів вбивають так само, як діють російські війська в тій самій Сирії.

В Україні ж проросійські сили інформаційно роблять все, щоб показати розуміння Кремлем ситуації і відсутність бачення українського сліду в ній. Мовляв, Крим – наш спільний біль. І ми не вороги там зовсім, а разом маємо подумати про цю проблему.

От тільки Україні потрібно зрозуміти, що відкрити справу про теракт в Криму – це, звісно, добре. Але набагато важливіше підняти питання про психологічний вплив російської пропаганди на населення окупованої території і кричати про це з усіх усюд, на всіх дипломатичних рівнях.