Як Путін під час "спілкування з народом" викликав дух Брєжнєва

Сьогодні, під час щорічного сеансу спілкування російського президента з народом, цього химерного кремлівського гібриду постановочної прес-конференції та сеансу царської благодійності, тема санкцій просто не могла не виникнути.

Вчора Сенат США проголосував за поглиблення обмежень стосовно Росії і заборону американському президенту самостійно ці обмеження знімати. Сьогодні міністром закордонних справ Литви була оприлюднена інформація про те, що країни-члени Європейського союзу досягли домовленості в питанні продовження санкцій.

Тому щось сказати з цього приводу Путін був просто змушений. Хоча б для того, щоб не почав говорити хтось інший.

Почав Володимир Володимирович зі свого улюбленого жанру – уявної статистики. "Як вважають наші партнери, санкції проти РФ призвели до втрати 1% ВВП, європейці вважають, що побільше. В ООН вважають, що ми втратили десь $ 50 млрд. А ті країни, які ввели санкції, втратили $ 100 млрд".

У цій цитаті практично кожне слово є брехнею. Якщо взяти реакцію російського ринку тільки на вчорашнє рішення Сенату США (яке, до слова, ще не стало законом без голосування в Палаті представників та підписання Трампом), то за добу падіння більше 5% показали акції Московської біржі, "Россетей", "Аерофлоту". Трохи менше знизилися в ціні найбільш ліквідні акції - Ощадбанку (4,3%), ЛУКОЙЛу (4,4%), "Роснєфті" (3,8%), "Газпрому" (3%). Інформація – з російських ЗМІ. Все це в сумі складає навряд чи менше 50 мільярдів. І це – тільки за добу після останнього рішення Сенату.

Звідки взялась цифра у 100 мільярдів втрат у Заходу – Путін не уточнив. Хоча, при бажанні, можна відстежити її появу в широкому обігу російських ЗМІ – озвучив її трохи більше року назад російський прем'єр Дмитро Медвєдєв. З того часу Захід від санкцій, вочевидь, не страждав – або ж Медвєдєв тоді помилився. Товаришу президенту видніше.

Не кажучи про те, що втрата 100 мільярдів тільки для США (якби вона існувала в природі) – це набагато менше, ніж втрата 50 мільярдів для Росії. Просто тому, що в одних ВВП 18 трильйонів, а в інших – 1,2.

Далі Путін озвучує традиційний пасаж про те, що Росію завжди намагались "стримувати" – ще за часів Російської імперії, тому сьогоднішні санкції із Кримом насправді-то й не пов'язані. А далі починає співати хвалу досягненням російських сільських господарів, фармацевтів, ракетобудівників та інших трудящих, які не тільки замінили імпортні аналоги, але й перевершили їх.

Аудиторія радіє. І нам у цьому місці теж можна порадіти. Бо пісня про "санкції нам допоможуть", яку сольно та в складі чисельних чиновних ансамблів виконує російський лідер, насправді, означає тільки одне. В чинної російської влади немає не тільки адекватної відповіді на політику санкцій – але немає навіть бажання цю відповідь шукати.

От якби Путін заговорив раптом про масовані поставки продовольства з Південної Америки, якісь спільні з Китаєм сільгосппідприємства на закинутих і забутих землях Сибіру – про що завгодно нове, врешті-решт, це могло би бути небезпечно. Це могло би стати свідченням формування нових геополітичних альянсів, які можуть реально конкурувати із Заходом.

Але все, що ми бачимо – це ненастанне "зростання" і "покращення". "Піднята цілина" і "тони чавуну на душу населення", як в останні десятиліття Радянського Союзу, коли всі підприємства випускали дедалі більше, а їжі та одягу –не кажучи про будь-яку техніку, чомусь ставало все менше.

У Росії, яка вилікувалась завдяки західним санкціям, все добре – і нічого міняти не потрібно. Потрібно лиш прийти у 11 березня наступного року на дільниці – і проголосувати за доброго дідуся Путіна, в якого народився вже другий внук.

А нам, в свою чергу, залишається надіятись, що політика Володимира Путіна матиме для Росії ті самі наслідки, що й політика Брежнєва.