Як Путін перетворив економічний форум на з'їзд КПРС

Петербурзький міжнародний економічний форум завжди був своєрідним "потьомкінським селом" для російського режиму. На ньому російська влада намагалася переконати очільників інших держав та транснаціональних корпорацій у власному лібералізмі, ділових якостях, і, в ідеалі, готовності приймати західні інвестиції.

Колись на цей форум приїжджали Ангела Меркель та Марк Рютте. Та й Віктор Андрійович Ющенко свого часу не гидував.

Зараз замість Меркель на форумі гостює і роздає автографи президент Молдови Додон. У проміжках між розповідями про переваги федералізації Молдови задля перспектив реінтеграції Придністров'я. Єдиною запрошеною "зіркою" цього року став прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді. Скільки саме це коштуватиме російському бюджету, можна буде оцінити трохи пізніше, коли стануть відомі подробиці економічних угод, укладених між двома країнами – якщо такі матимуть місце, звичайно.

Роль лібералів цього року виконували ті самі актори, на яких ця роль покладена впродовж десятка останніх років – заступник голови Економічної ради при президенті Росії Олексій Кудрін, міністр фінансів Росії Силуанов, очільник Сбєрбанку Герман Греф,

Вони говорили багато правильних і розумних речей про потребу зниження геополітичної напруженості, потребу "зістрибнути з нафтогазової голки" і вбудувати економіку Росії в глобальні промислові ланцюжки. Кудрін цього року, приміром, знову реанімував свою ідею передати в приватні руки святає святих –"Газпром" і "Роснєфть". А ще – говорив про потребу "врятувати російських чоловіків", до півмільйона яких помирає щороку в працездатному віці. Він навіть м'якенько так критикував верховну владу за нерішучість у справі реформ, детальний план яких на найближчі роки він уклав якраз цього тижня.

Силуанов розповідав, що досить росіянам іще три роки поекономити – і прибутки бюджету країни почнуть рости, і гроші рікою потечуть на соціальні потреби. Ну не рікою, можливо – а так, струмочком, але ж неодмінно потечуть.

І все це могло би виглядати як демонстрація "Росії з людським обличчям" для тих гостей, які дуже хотіли саме таку демонстрацію побачити – і в неї повірити.

Але за першим днем форуму настав день другий, сьогоднішній, і на форум приїхав виступити "Сам".

Якого зустріли "бурхливими і тривалими аплодисментами" – які до болю нагадували бурхливі овації, які, зазвичай, передували виступам радянських генсеків особливо – Леоніда Ілліча Брежнєва. Аплодисменти підхалимів Володимир Володимирович перервав командою "Вільно!".

Після чого приступив до доповіді про надої, урожайність та виплавку чавуну на душу населення – пардон , до спічу про "впровадження цифрових технологій у всі сфери життя в Росії", "покращення системи освіти на всіх рівнях", зниження інфляції, наростання інвестицій, та інші небачені (чи невидимі?) досягнення російської економіки, про важкі хвороби якої його ж недалекоглядні міністри та радники говорили нехороші слова за день до того у тих самих стінах. Додавши – спеціально для присутніх буржуїв – про те, що в Росії не дуже добре зхищені права інвесторів – але ситуація от-от зміниться.

Володимир Володимирович сьогодні однозначно переплюнув індійського колегу Наредру Моді, який перед тим сорок хвилин розповідав про досягнення індійських космічних супутників, "Боллівуду", та 7 тисяч проведених за три роки реформ.

Після чого Путін коротко і ємко повідомив, що стосунки Росії і США знаходяться фактично на рівні холодної війни, і закликав американських бізнесменів "допомогти Трампу налагодити конструктивний діалог з Росією". Лавров, вочевидь, поки впоратись не може.

"Ми не маємо права розмінюватися, витрачати час на чвари, розбрат, геополітичні ігри, нам потрібна мудрість і відповідальність, пошук нестандартних рішень, нові формати взаємодії держав, бізнесу, наукових співтовариств" – заявив Путін з усіх сил імітуючи щирість голосу.

Але, на жаль, після того російський президент не розповів про виведення військ з Донбасу та Сирії, повернення Криму, власну відставку і демократичні вибори в Росії. Тому і цей пасаж має стосунок до реальності не більший, ніж "цифрові технології в усіх сферах життя Росії".

Весь спіч супроводжувався ентузіастичним хитанням голів молодшої частини частини присутніх, і спокійною дрімотою – старшої. І всім – інвесторам, закордонним політикам, путінським холуям та посіпакам – всім без винятку було зрозуміло, що все, сказане президентом Росії не мало і не має ніякого стосунку до реальності. І всім це було байдуже.

З одного боку, ця байдужість свідчить про міцність "путінської вертикалі", яка не боїться несподіваних змін – тому й не надто слухає "вождя". З іншого – про те, що російська влада перетворилась на динозавра. Який повільно, впевнено і абсолютно спокійно простує до свого не такого вже й далекого кінця, яким стане економічний крах, якому ніхто і ніяк всерйоз не протидіє. Все виглядає, як у брежнєвському Політбюро, від засідань якого до кінця СРСР залишалось яких два десятки років.