Ядерний мир, права людини та Україна: Про що поговорили Байден із Путіним

Інформація про результати вчорашньої розмови президентів Росії та США чимось до болю нагадує наслідки будь-яких українсько-російських дипломатичних контактів. Прочитавши прес-релізи Кремля і Білого дому, можна подумати, що було якихось дві різні зустрічі, де дві компанії дипломатів говорили на два різних набори тем.

Втім, одна із них все-таки співпала. Йдеться про рішення пролонгувати дію Договору про стратегічне наступальне озброєння, так званого СНО-3.

Підписана 2010 року угода була однією з ключових у сфері роззброєння і зниження ризику глобальної ядерної війни. Вона передбачала скорочення розгорнутих ядерних боєзарядів до 1550 одиниць, носіїв ядерної зброї - до 700 одиниць, а також розгорнутих і нерозгорнутих пускових установок - до 800 одиниць. Ця угода була останнім договором про обмеження озброєнь, який пережив період президентства Дональда Трампа. А його дія мала закінчитися 5 лютого 2021 року.

Але вчора президентам Росії та США вдалося дійти принципової згоди стосовно цього документа, і обидві країни розпочали юридичні процедури продовження його дії. Які, за інформацією як з Білого дому, так і з Кремля, буде завершено впродовж тижня.

Можна по-різному ставитися до спроб "прагматичної співпраці" між Вашингтоном та Москвою, але питання контролю і обмеження стратегічних ядерних арсеналів, без сумніву, є одним з небагатьох пунктів, де цю співпрацю можна вітати.

Натомість стосовно всіх інших питань, піднятих на переговорах, думки сторін радикально розійшлися. Зокрема, за даними прес-служби Білого дому, під час розмови Байден "висловив рішучу підтримку українській незалежності". В той час як за інформацією Кремля, обговорювали "внутрішньоукраїнське врегулювання". Далі — більше. Американська сторона стверджує, що розмова точилася довкола зламу пошти Мінфіну США, чуток про російські грошові винагороди за голови американських солдатів, вбитих в Афганістані, отруєння та арешту Навального, а також про неприпустимість жорстокого придушення протестів, які тривають в Росії. Підсумовуючи результати зустрічі, прес-секретар Білого дому Дженніфер Псакі заявила, що Байден "дав зрозуміти, що США будуть рішуче діяти на захист своїх національних інтересів у відповідь на зловмисні дії Росії"

Натомість, за версією Кремля, Путін "вітав Байдена з початком роботи на посаді президента", а також обговорював двосторонню торговельно-економічну співпрацю, і можливість спільних дій в боротьбі з коронавірусом.

Той факт, що в Москві та Вашингтоні настільки по-різному розповідають про результати переговорів, насправді, демонструє достатньо просту і очевидну річ. Попри обіцянку "продовжити контакти на найвищому рівні", яка прозвучала в кінці зустрічі, тем для змістовної розмови Байдена із Путіним в реальності практично немає — за винятком щасливо відродженого СНО-3.

Бо про що можна говорити з російським президентом стосовно Навального, якщо, на думку Путіна, його ніхто не труїв, а до слідчого ізолятора він потрапив абсолютно законно? Як можна обговорювати звірства російської поліції, якщо, на думку соратників Путіна, "поліція діяла філігранно"? За подібної ситуації будь-яка дискусія скидається на діалог німого із глухим. І є істотні причини підозрювати, що Байден належним чином оцінить зовнішньополітичну позицію Кремля, мінімізувавши політичні контакти і реалізовуючи захист національних інтересів США на практиці, а не шляхом безплідних дискусій.

Натомість найкращою демонстрацією позиції США стосовно української незалежності, напевно, можна вважати нещодавню поставку нових військових автомобілів Humvee для українських Збройних сил, та десятків швидкісних човнів для ВМС. Подібні дії говорять про реальну позицію Вашингтона не гірше, ніж заяви на телефонних переговорах. А для російського лідера, ймовірно, є навіть більш переконливими, ніж заклики до поваги норм міжнародного права.