"Курськ – 2": Що насправді горіло на російському "Лошарику"

Атмосфера чуток, секретності, а подекуди — й свідомої дезінформації натякає на те, що російському керівництву чомусь дуже не хочеться, аби правда про позавчорашній інцидент стала загальновідомою. Для чого в хід йдуть чисто радянські механізми "замутнювання ситуації"

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
"Курськ – 2": Що насправді горіло на рос…

Перші повідомлення про те, що в Росії у результаті пожежі на невстановленому "глибоководному апараті" загинули 14 моряків, а невстановлена кількість — була госпіталізована у важкому стані, як водиться, поступили не від російського Міноборони, а від журналістів. Зокрема, цю інформацію оприлюднив Євген Карпов, головний редактор порталу "Сєвєроморськ Life", джерело якого повідомило про те, що у шпиталі Сєвєроморська готуються до прибуття великої кількості постраждалих. Після чого у ЗМІ з'явилась велика кількість більш чи менш достовірних "витоків" із російських силових структур стосовно того, що ж трапилося насправді.

Станом на сьогоднішній ранок узагальнена картина виглядає десь так: 1 червня якийсь російський підводний човен здійснював якісь роботи в Баренцевому морі, в територіальних водах Росії. На ньому розпочалась пожежа, в результаті якої загинули 14 російських моряків. Які явно належали до еліти підводників — серед них було сім капітанів першого рангу (!) і двоє героїв Росії. Пожежу ніби погасили самі підводники, і пошкоджений підводний човен ніби доставлений до Сєвєроморська.

Все це, загалом, непогано узгоджується з офіційним повідомленням російського Міноборони про трагічний інцидент на глибоководному апараті, який займався "батиметричними вимірюваннями при вивченні придонного простору і дна Світового океану в інтересах Військово-морського флоту Росії". А далі починаються чутки й інтриги. Оскільки на якій саме субмарині трапилась пожежа, ніхто до ладу не знає. Найбільш вірогідним кандидатом наразі виглядає глибоководний атомний підводний човен АС-12 проекту 10831, відомий під назвою "Лошарік" (його внутрішній корпус — полісферичний, себто складений з кількох кулеподібних відсіків). З певної точки зору, АС-12 — ідеальний кандидат на виникнення аварійних ситуацій.

По-перше, човен експериментальний і збудований у єдиному екземплярі. Себто будь-яка конструкторська помилка могла залишатись у ньому непоміченою достатньо довго. По-друге, човен насправді був колосальним довгобудом — його виготовлення почалось у 1988 році, а завершилося — на 15 років пізніше. За цей час, вочевидь, мінялися покоління інженерів, постачальники запчастин, і тому подібне, що теж збільшувало ймовірність конструкторських помилок. По-третє, "Лошарик" використовувався в екстремальних умовах — зокрема, в дослідницькій експедиції "Арктика-2012", під час якої російська влада намагалась обгрунтувати свої претензії на арктичний шельф. Тоді субмарина впродовж 20 діб працювала на глибині 2,5-3 кілометри. Внаслідок чого човен отримав істотні пошкодження, і був відправлений на ремонт. По-четверте, "зоряний" склад загиблих — високі звання і наявність вищих нагород — також натякає на "спецсубмарину".

Втім, є і аргументи проти такого "ідеального кандидата". В першу чергу — арифметичні. Якщо штатний екіпаж "Лошарика" - 25 моряків, із яких 14 загинуло, а, за різними даними, від 5 до 10 потрапило до лікарні у важкому стані — то хто саме гасив пожежу?

Вочевидь, тому і в російських ЗМІ окрім версій про АС-12 циркулюють чутки, що горів, насправді, якийсь із великих підводних човнів-"маток", на яких транспортується "Лошарик". Найбільш ймовірними претендентом є атомний підводний човен БС-136 "Оренбург". Сорокалітній продукт радянського човнобудування, у якого ремонтували і латали практично все — включно із корпусом, який збільшили на 7 метрів, вваривши додаткову секцію десь посередині. Знову-таки за чутками, пожежа трапилась у трьох відсіках субмарини, які, щоб не допустити розповсюдження вогню, затопили разом із екіпажем.

Складно сказати, що довідаємось ми колись правду стосовно того, що саме трапилося 1 липня в холодних водах Баренцевого моря. Але деякі висновки можна зробити вже зараз. Попри пропагандистський шум, реальні завдання у російському флоті і далі виконують радянські апарати. Які за без малого три десятки років після кінця СРСР вдалося добудувати — але не зробити жодної копії. І які, ймовірно, зазнають аварій після "ремонтів на скору руку" силами сучасного російського ВПК.

А іншим, навіть важливішим моментом здається те, що російська влада старанно продовжує копіювати радянську традицію тотального замовчування. Або, якщо приховати інцидент не вдалося — дозована частка правдивої інформації свідомо розмивається хвилями неправдивих чуток, які, цілком ймовірно, створюються і розповсюджуються російськими спецслужбами. Ситуація, до болю схожа на Радянський Союз періоду, скажімо, Чорнобильської катастрофи. Несподівано хороше її відображення всі ми могли зайвий раз згадати, переглядаючи однойменний серіал.

Але страх сказати правду свідчить не так про "всемогутність спецслужб", як про нездатність влади взяти на себе відповідальність за свої дії в конкретному випадку — і за свою політику загалом. А епічна брехня довкола Чорнобиля закінчилась зникненням СРСР з карти світу всього за 5 років після інциденту.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme