Війна в Сирії: Чому ракетна атака Трампа не зачепить Асада

На перший погляд, США готують масштабний і потужний удар по режиму сирійського диктатора – не звертаючи уваги на погрози та обурення Росії. Американські ракетні есмінці з "Томогавками" займають позиції в Середземному морі, їм на допомогу йде ударне авіаносне з'єднання. Більше того, готуються і союзники США – літаки британських ВПС, розташовані на Кіпрі, приведені в повну бойову готовність, британські субмарини поспішають до Середземного моря. Захід готовий знову "провести червону лінію" для Башара Асада і його російських друзів.

Але при тому деяка інформація наштовхує на роздуми щодо ефективності майбутньої операції.

Зокрема, за даними російських ЗМІ, було проведено серію закритих переговорів по лінії Генштабу з Комітетом начальників штабів США. Москва розраховує отримати від Пентагону координати цілей, за якими США мають намір завдати ударів. Щоб "уникнути втрат з російської сторони", оскільки офіцери російського МО "присутні на десятках об'єктів сирійської інфраструктури".

Все це може виглядати, як чесна спроба військових США і Росії уникнути можливого "повноцінного" військового конфлікту між двома ядерними державами, якого, насправді, не хочуть обидві сторони – як і решта світу.

А може виглядати і як своєрідний "договірняк", за якого США роблять вигляд, що люто бомблять асадівців, а ті, заздалегідь попереджені росіянами, старанно передислоковують всю свою цінну техніку хоч би й на ту ж авіабазу в Хмеймімі (що, власне, активно відбувається прямо зараз), залишаючи в місцях потенційного удару якусь кількість іржавих корит і пального – для красивої телевізійної картинки палаючої техніки в епіцентрі американської атаки.

Звичайно, перед обстрілом сирійської авіабази Шайрат військові США також попереджали Росію про ціль удару – але робилось це за лічені години до події, і забрати звідтіля всю техніку Асад не встиг. Цього разу часу, скоріше за все, буде цілком достатньо.

Як це вплине на війну в Сирії та подальшу поведінку Асада? Питання неоднозначне. Повстанці, що обороняли Думу, частково вбиті, частково – потрапили в полон, в найкращому випадку – зуміли покрадьки покинути оточений анклав. Російська військова поліція проводить зачистки в захопленому місті та довколишніх селах. Ніякий американський удар не вижене з Думи асадівців, і, тим паче, не воскресить жінок і дітей, знищених хлором та зарином.

Для того, щоб не допустити бійні, західній коаліції варто було надати повстанцям бодай примітивні переносні засоби ППО. Які не могли б завдати шкоди ні американським, ні навіть російським бойовим літакам – але цілком могли б захистити анклав від асадівських стареньких гелікоптерів, з яких скидали бочки з отруйним газом. Цього коаліція за всі роки війни так і не зробила, втративши можливу підтримку на землі з боку опозиціонерів і поміркованих ісламістів.

То чи є взагалі якийсь сенс проводити зараз масовану антиасадівську операцію, яка коштуватиме мільйони доларів і навряд чи завдасть помітної шкоди сирійському диктатору? Вочевидь що відповідь все-таки позитивна. Реальних цілей в цієї операції може бути дві. Перша – продемонструвати Росії готовність і спромогу США йти на конфронтацію, і привчити Путіна до думки про те, що в разі лобового конфлікту домовлятись доведеться таки йому. А друга можлива мета акції – провести масштабні військові навчання флотів та авіації США та Британії, які повинні відновити навики дій за умов ймовірності повномасштабного конфлікту зі значними морськими силами противника. Будемо сподіватись, що бодай цього коаліція зможе досягнути краще, ніж то трапилось із захистом сирійського народу від звірств Асада.