ЧС 2018
Вибори-2019
Онлайн
Сектор
Спецпроекти
Країна Укропів

Збитий Іл-20 у Сирії: Чому Путін відступає і зазнає втрат

Рішення відмовитись — принаймні, тимчасово — від атаки на Ідліб Росія явно прийняла під тиском Туреччини. Викликане воно в першу чергу потужною військовою присутністю Анкари в регіоні. А невдачі, що переслідують російський контингент, поступово зменшують ймовірність нових наступальних операцій

Depo.Світ
18 вересня 2018 12:00
ФОТО: depo.ua

Фінальна битва за Ідліб, останній крупний сирійський анклав, контрольований антиасадівською опозицією, мала початись за лічені дні. Російська авіація трощила нехитрі польові укріплення, склади боєприпасів, а частіше — просто села і містечка. Асад стягував залишки недопаленої повстанцями бронетехніки. Підходили іранські "іхтамнети". Але битву раптом відмінили.

Учора президент Росії Володимир Путін поговорив зі своїм турецьким колегою — і раптом заявив, що довкола Ідлібу буде створено 15-20-кілометрову демілітаризовану зону, щоб розділити сили урядових сирійських військ та сирійських повстанців. До 15 жовтня із зони виведуть танки, системи залпового вогню, бойовиків "Джебхат ан-Нусра" та іншу небезпечну зброю. Натомість туди зайдуть турецькі та російські військові патрулі. І довкола настане мир та спокій.

За словами Путіна, "в цілому цей підхід підтримується керівництвом Сирійської Арабської Республіки, але найближчим часом ми проведемо з сирійським керівництвом додаткові консультації". Що в перекладі мабуть означає, що сирійський диктатор Асад, звичайно, не в захопленні від такої ідеї — але кого цікавить думка Асада? До речі, угруповання, які Путін дотепер називав виключно "терористичними", раптом стали просто "радикально налаштованими опозиціонерами", ну максимум - "бойовиками".

Причина такої раптової зміни російської стратегії — доволі проста. 10 вересня ЗМІ повідомили про довгу колону бронетехніки та мобільних засобів ППО, які прибували в турецьку провінцію Хатай, яка межує з Ідлібом. А вже 13 вересня з'явилась інформація про те, що ця техніка вирушила далі, до спостережних постів та постійних баз турецької армії в Ідлібі. Точна кількість турецьких сил невідома, але йдеться про "десятки" танків та бронетранспортерів, "сотні" бійців спецпризначення, а також про чисельні конвої з боєприпасами для протурецьких опозиційних угруповань, за допомогою яких Анкара надіється зберегти контроль над цим районом.

При тому речники турецького Міноборони 14 вересня заявили, що розглядатимуть напад на Ідліб як агресію проти Туреччини, і дадуть "належну силову відповідь". Та й сам Ердоган неодноразово заявляв, що Ідліб "не буде відданий на милість Асада".

Росія не наважилась на відкриту конфронтацію з Туреччиною. Не в останню чергу тому, що ресурси російського угруповання у Сирії, схоже, вельми обмежені — а довга операція та велика кількість противників у регіоні ці ресурси виснажують.

Власне, історія з російським літаком-розвідником, який був збитий цієї ночі силами ППО сирійського диктатора — це чергова жертва із доволі довгого списку із більш ніж дюжини втрачених російських літаків та вертольотів. Цього разу за Іл-20, збитий силами сирійської ППО, російські військові звинувачують Ізраїль, літаки якого під час нічного рейду ніби "сховались" за російську машину, чим "спровокували" ракетну атаку на неї. Але реальність тут, насправді, проста — за умов "війни всіх проти всіх", яка відбувається зараз у сирійському небі, подібні втрати є цілком неминучими.

А загалом, після досягнення мирної угоди стосовно Ідлібу, в якому турецька армія, скоріше за все, продовжує активно зміцнювати оборону, період активних наступальних дій Росії у Сирії, схоже, завершився. Як території, контрольовані Туреччиною, так і райони, які утримують курди та демократична опозиція за підтримки США та інших західних союзників, скоріше за все, надовго залишаться поза юрисдикцією "законно обраного сирійського президента". Натомість на Асада і його російських друзів очікує інша, нітрохи не менш складна війна — з голодом, руїною і партизанськими рухами, які потроху активізуються на захоплених режимом територіях. Після відмови західних держав від участі у відбудові зруйнованої конфліктом Сирії — принаймні, до усунення Асада і встановлення демократичного правління — ця війна буде нітрохи не менш виснажливою, ніж активні наступальні дії, які тривали дотепер.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Світ