Кремль атакує на двох фронтах: Чи вдасться Санду зберегти владу, а Молдові – суверенітет

Парламентський наступ на позиції новообраної проєвропейської президентки Молдови Маї Санду, який розпочався буквально на день після оголошення результатів голосування, не сповільнюється ні на хвилину. І якщо спроби напряму забрати в Санду контроль над спецслужбами поки що були призупинені рішенням Конституційного суду, на який чинний президент Додон і проросійські сили прямого впливу наразі не мають, то просування "русского міру" в інших сферах громадського життя продовжується активно і безпроблемно.

Зокрема, учора ввечері в парламенті Молдови додонівські соціалісти разом із популістами з партії "Шор" ухвалили закон про функціонування мов на території республіки. Цей юридичний документ визначив російську як "мову міжнаціонального спілкування".

А одразу після того "скажений принтер" схвалив у другому читанні законопроект, який скасовує заборону на ретрансляцію російських новин у Молдові. Заборона, що діяла з 2017 року, дозволяла бодай частково захистити інформаційне поле Молдови від роботи російських пропагандистських каналів.

За допомогою цих двох норм Кремль та його союзники в Молдові, вочевидь, сподіваються повернути собі втрачений три роки тому контроль над інформаційним полем країни. Якщо це їм вдасться, то навіть якщо Санду відправить уряд у відставку, і в повітрі запахне позачерговими парламентськими виборами, російські телеканали дозволять Додону зберегти більшість в парламенті, а Москві — контроль над політичним та економічним життям сусідньої країни.

Але це тільки один, більш відомий та помітний вектор атаки Росії на Молдову. І ним все не вичерпується. Оскільки паралельно з внутрішньополітичним наступом на позиції Санду в самій Молдові, Москва реалізує сценарій подальшого загострення стосунків між Кишиневом та Тирасполем. Зокрема, в Росії 15-16 грудня пройшли переговори з "владою" самопроголошеної республіки. У ці два дні "главу ПМР" Красносєльского приймали в Кремлі, російському МЗС та Держдумі, й нього були тривалі переговори і з Дмітрієм Козаком, який не тільки займається саботажем виконання мінських домовленостей у складі російської делегації в ТКГ, але вважається й кремлівським куратором Придністров'я.

Ключовим моментом переговорів був пошук домовленостей про спрощене отримання мешканцями Придністров'я російського громадянства. Ситуація була подана в російських ЗМІ так, ніби Тирасполь просить у Москви надати можливість громадянам Придністров'я отримувати російське громадянство та паспорти без виїзду в Росію. Хоча в реальності цю ідею давно лобіювали депутати російської Держдуми — зокрема, відомі теоретики та практики "русского міра" Затулін та Калашніков. Які, скоріше за все, й організували приїзд Красносєльского. При тому майбутню спрощену процедуру в Москві відверто й практично офіційно називають "донбаським сценарієм". Й активізація цього сценарію, здається, напряму пов'язана із публічними закликами Санду вивести з Придністров'я російську армію та російських "миротворців".

Врятувати прозахідний вектор Кишинева, в цій ситуації, здається, можуть тільки достатньо швидкі й рішучі дії новообраної глави держави, яка поки в користується певним кредитом довіри серед населення.

В іншому випадку Молдова ризикує повернутися в інформаційну та геополітичну залежність від Росії. І проблема тут не в тому, що Додон збереже фактичну владу, чи російська армія і далі залишиться в Придністров'ї. Хоч і в тому нічого доброго немає. Але головна проблема в тому, що Санду, маючи статус глави держави, але не маючи підтримки в уряді й парламенті, фактично сприятиме дисккредитації проєвропейського вектору розвитку. І, за умов домінування російської пропагандистської машини в Молдові, та подвійного громадянства серед мешканців Придністров'я, наступного президента цієї країни обиратимуть вже радше в Москві, аніж у Кишиневі.