Вишеград проти ЄС: Чому Орбан оголосив війну Меркель та Брюсселю

Ці справи настільки серйозні, що вони потроху перекривають канали для дипломатичного спілкування всередині ЄС. Країни-члени глибоко інтегрованого політико-економічного союзу довели рівень стосунків до неприхованої ворожості й демонстративної відмови від дипломатичної дискусії.

Зокрема, лідери Угорщини, Словаччини, Польщі та Чехії вчора оголосили, що вирішили не брати участь у екстреному самміті з питань міграції, який відбудеться на найближчих вихідних.

Самміт цей, до слова, скликав президент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер, який намагається перерозподілити навантаження на прикордонні країни ЄС, куди біженці продовжують приїжджати щодня. Приводом стало рішення Італії та Мальти відмовитись приймати рятувальний корабель з 630 біженцями.

Рішення Вишеградської четвірки (Польща, Угорщина, Чехія та Словаччина) проігнорувати заклик Єврокомісії в ультимативній формі озвучив прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан. Що і не дивно – після прийнятого напередодні Будапештом закону про кримінальну відповідальність власних громадян за допомогу біженцям, будь-які сентименти з боку ультраправих угорських популістів виглядали б недоречно. Закон цей, формально спрямований проти "соросівських гранітоїдів", в сухому залишку якось навдивовижу схожий на правові акти Третього Рейху стосовно допомоги у переховуванні євреїв. Хоча санкції, звичайно, розстрілу на місці поки не передбачають – йдеться всього лише про тюремне ув'язнення.

В чому причини настільки демонстративної поведінки Вишеградської четвірки, яка не просто відмовляється приймати біженців – але навіть заперечує можливість розмовляти на цю тему? Ну, окрім звичайного бажання показати громадянам, від якого лиха захищають їх популістські правлячі партії?

Найбільш вірогідним видається варіант, що очільникам східноєвропейських країн немає чого втрачати. Після того, як стало зрозуміло, що в Берліні та Брюсселі запланували перенаправлення потоків фінансових дотацій ЄС зі Східної Європи до Південної – зокрема, у бік Греції та Італії – чотири країни, три із яких, цілком випадково, є найбільшими отримувачами дотації з бюджету ЄС, які, вочевидь, невдовзі цих дотацій позбудуться, вирішили продемонструвати власну незалежність – і, заодно, досягнути очевидних внутрішньополітичних цілей.

Чи є в Меркель та Юнкера способи адекватно відповісти на цей зовнішньополітичний демарш? Вочевидь, що так. І мова йде навіть не тільки про якісь радикальні заходи і можливість виключення із ЄС країн, які стрімко рухаються в бік тоталітаризму.

Перший догічний і правильний крок в ситуації з біженцями вже зроблено. З джерел, наближених до Європейської комісії, стало відомо, що три тижні тому прийняте рішення, що Європейський Союз компенсує Німеччині фінансове навантаження через прийняття мігрантів. У майбутньому бюджеті ЄС на 2021-2027 роки Берлін отримає без малого 5 мільярдів євро. Зважаючи на кількість біженців, сума виходить невелика – десь близько 3 000 євро на душу. Але в майбутньому її цілком можна збільшити – навіть на порядок.

Тому Варшава, Будапешт та Прага ризикують залишитися без європейських дотацій, за допомогою яких було здійснене їхнє "економічне чудо". Їхній фінансовий внесок в європейський бюджет піде на підтримку країн, що приймають мігрантів .За таких умов скрутні часи можуть настати для популістів, які будують політику на боротьбі з біженцями ( та на виправленні історичних і мовних травм, завданих їм Україною, якщо на те пішло). Якщо ж популісти і їх виборці приймуть рішення бути бідними, але гордими, і спробують втекти від несправедливості Брюсселю і Берліну – не факт, що хтось сильно намагатиметься їх затримати в ЄС.