Відродження "Союзу": Чим загрожує Україні дипломатична капітуляція Лукашенка на користь Кремля

Вчорашня зустріч президента Росії Володимира Путіна з екс-президентом Білорусі Александром Лукашенком, який продовжує незаконно утримувати владу в своїй країні, пройшла з розмахом.

Зустрічалися вони в горах біля Сочі, у Красній Поляні. Лукашенко з Путіним каталися на лижах та снігоходах, столувалися, і, врешті-решт, провели шестигодинні переговори.

Під час яких обговорювали, здається, все на світі – боротьбу з ковідом і спільне виробництво вакцини, запуск нового заводу азотних добрив в Білорусі, ядерну та газову енергетику, збільшення товарообігу між країнами і особливості цьогорічної зими. Обговорювали, як водиться, і економічну підтримку Білорусі, яка дуже цікавила Лукашенка. А також інституційну інтеграцію в межах "Союзної держави" – яка, в свою чергу, набагато більше цікавила вже Путіна. Лукашенко робив Путіну компліменти, дякував за кредити, і прозоро натякав, що грошей Мінську потрібно більше. Він говорив про свої економічні плани на багато років вперед, якось навіть не згадуючи про попередні обіцянки відмовлятися від влади.

Шість годин для переговорів – термін чималий, і поговорити, здавалось би, можна рішуче про все. Але ні – не минуло й доби від цієї епічної розмови, як Путіну знову зателефонували з Мінська.

Головні теми, які обговорили Олександр Лукашенко і Володимир Путін: функціонування податкової системи, питання кооперації в ВПК, посилення спільних оборонних систем", - повідомила прес-служба самоназваного президента Білорусі. Головною метою поточних переговорів в прес-службі назвали "вирівнювання умов життя людей і суб'єктів господарювання в Союзній державі".

Ситуація проглядає відверто дивна. У Путіна з Лукашенком, виходить, було стільки часу, але про посилення "спільних оборонних систем" та, по суті, уніфікацію законодавства всередині "Союзної держави" (а саме так можна розшифрувати "вирівнювання умов для суб'єктів господарювання") поговорити віч-на-віч вони не встигли. І вирішили перенести такі "дрібниці" на наступний день, в режим телефонної розмови.

На жаль, можливе пояснення не дуже втішне для України. Оскільки найбільш вірогідно, що російський президент зробив вчора Лукашенку пропозицію стосовно оборонної інтеграції та інституційного об'єднання всередині напівміфічної поки що Союзної держави Росії та Білорусі. В обмін на економічну допомогу, якої Лукашенко зараз критично потребує. І дав добу на роздуми. Сьогодні ця доба спливла, і Лукашенко зателефонував Путіну, щоби повідомити про своє рішення. Судячи зі скупих рядків його прес-служби, йшлося про згоду.

Подібна угода, насправді, була майже неуникною від того моменту, коли колишній президент Білорусі втратив останні залишки легітимності. Росія стала єдиним зовнішньополітичним і зовнішньоекономічним партнером Лукашенка – чим Путін і скористався. Намагаючись, в свою чергу, вдихнути якусь подобу життя в давній, амбіційний, але абсолютно мертвий до сьогоднішнього дня проект "Союзної держави". В рамках якої Білорусь має всі шанси стати просто черговим суб'єктом Російської Федерації – як до політичного фіналу Лукашенка, так і після нього. Оскільки "спільними оборонними системами", вірогідно, можуть стати російські військові бази на території "братньої держави". Що буде потім – приклад з анексією Криму продемонстрував більш ніж яскраво.