Поразки Трампа: Чим залучення США до "нормандського формату" обернеться для України

Вчора геополітична позиція США у процесі вирішення українсько-російського конфлікту зазнала, здавалось би, суттєвої зміни. Відповідаючи на питання журналіста "Голосу Америки" про те, чи можуть США долучитись до переговорів у нормандському форматі, Дональд Трамп відповів: "Якщо їм (вочевидь, Україні, Росії, Франції та Німеччині — ред.) потрібно, щоб я долучився, я би долучився".

Здавалось би, ось вона, – мить успіху. Чинний президент України Володимир Зеленський іще перед виборами просував ідею залучити США до процесу переговорів у "нормандському форматі", а Вашингтон увесь цей час скромно мовчав. Точніше, представники Держдепу, звичайно, "не виключали такої можливості", але ця дипломатична форма відмовитись відповідати на нерелевантні питання ні в які порівняння не йде з прямою згодою Дональда Трампа. Здається, "Америка нам допоможе". Ну, чи принаймні обіцяє допомогти.

Є, звичайно, легкі сумніви стосовно того, чи захоче Москва участі Вашингтону в процесі переговорів, але на хвилі "конструктивного діалогу двох Володимирів" припустити можна все.

Єдине, що заважає потішитись несподіваній готовності Трампа допомогти нам домовитись із Путіним, – це дивні збіги.

Перший із них полягає в тому, що інтерес до української тематики був озвучений в акурат того ж дня, коли Трамп був змушений визнати, що переговори про мир в Афганістані, в яких він особисто брав активну участь, зазнали повної невдачі. Після року таємних зустрічей між представниками "Талібану", законного уряду Афганістану і представників США, після того, як таліби і президент США зійшлись на тому, що американські війська слід повертати з Афганістану додому (а думка законного уряду нікого не хвилювала), після того, як було призначено зустріч в форті Кемп-Девід, де представники "Талібану" мали підписати з офіційним урядом Афганістану мирну угоду, все розвалилося за лічені години. В серії терактів, влаштованих талібами, американські війська зазнали втрат. "Думаю, цим переговорам настав кінець", – заявив Дональд Трамп за декілька годин до того, як висловити згоду на участь в "нормандському форматі".

І епізод з Афганістаном — це не єдина випадкова невдача президента США. Перед тим був план "примирення з Північною Кореєю", який призвів тільки до того, що Пхеньян спокійно розвинув як ядерну програму, так і ракетні технології за бездіяльності США.

Був план "жорсткого тиску" на Іран, який завершився тим, що Тегеран продовжує накопичення високозбагаченого урану.

Був план "примусити ЄС більше витрачати на оборону", який призвів до епічної сварки з Берліном та Парижем і майже непомітних успіхів у нарощуванні європейської обороноздатності. Був план "торговельного бліцкрігу" з Китаєм, який завершився затяжною позиційною війною, що одинаковою мірою виснажує як США, так і Піднебесну.

І, знову-таки, того ж дня, як Трамп зацікавився участю в "нормандському форматі", спільне розслідування трьох конгресових комітетів, яке перевіряє можливий тиск Трампа на Україну з метою отримання компромату на Байдена, почало вимагати видачі документів з Білого дому, які "стосуються спроб Трампа і Джуліані маніпулювати системою юстиції України з метою отримати перевагу на перевиборах президента" і поставити під удар потенційного політичного противника". Лише збіги?

Таким чином, оглядаючись як на "миротворчі ініціативи" Дональда Трампа, так і на його успішність всіх решту його міжнародно-політичних ініціатив, виникає одне єдине питання. Невже переговорний процес в "нормандському форматі" здається комусь надто простим і надто успішним, щоб залучати до нього іще й Дональда Трампа?