Вибори, нормандський саміт і балістичні ракети: Як Помпео пояснив Лаврову, що миру не буде

Банальна і очевидна брехня у відповідь на незручні питання, спроби реанімувати неприйнятні для Трампа дипломатичні ініціативи та обговорення конфлікту на Донбасі — все це перетворило візит очільника російської дипломатії до Вашингтону на набір декларацій, що тільки підкреслили глибину дипломатичної прірви

Тарас Паньо

Від вчорашньої зустрічі очільників російської та американської дипломатії, напевно, ніхто не чекав дипломатичного прориву. З одного боку, надто вже розходяться політичні позиції країн, а з іншого — будь-яке гіпотетичне "потепління" у стосунках з Росією може стати для Дональда Трампа черговим приводом для колосальних політичних проблем. Яких у нього, в процесі реалізації процедури імпічменту, і без того буде більш, ніж достатньо.

Втім, декілька тем вчорашньої зустрічі цілком могли бути розвинуті до рівня діалогу — при тому без особливого ризику для Трампа.

Власне, стосовно тем, розмова Сергія Лаврова і Майка Помпео стосувалася трьох ключових моментів. Перший, який і послужив, здається, причиною зустрічі — це бажання адміністрації Трампа черговий раз нагадати російським колегам, що будь-яка спроба втрутитися у президентську виборчу кампанію в США, яка після Нового року набиратиме обертів, закінчиться для Кремля фатально. Повідомлення про це, ясно сформульоване як особисто Трампом, так і Помпео, звісно, не викликало в Лаврова жодних добрих почуттів. При тому в такій прозорій ситуації російський дипломат ще й спіймався на банальній брехні. Зокрема, розмовляючи з репортерами він заявив, що в розмові з ним президент США нічого не сказав про недопустимість втручання Росії у вибори в США, в той час як в офіційній заяві Білого дому було вказано прямо протилежне. При тому заяви Лаврова про "відсутність доказів" російського втручання в попередні вибори викликали роздратовані коментарі не тільки в демократичній, але й республіканській пресі. Звичайно, позиція "настамнєт" - це засаднича стратагема російської гібридної війни, але простота й прямолінійність її реалізації, здається, на даному етапі приносить Кремлю більше шкоди, ніж користі.

Наступною темою була розмова стосовно можливостей продовження договору про обмеження стратегічних наступальних озброєнь. Тут дискусії в Помпео з Лавровим також не вийшло — оскільки нинішня вашингтонська адміністрація твердо стоїть на тому, що для продовження цього договору участь у ньому повинен взяти і Китай. При тому що Пекін навідріз відмовляється навіть починати переговори на цю тему.

З якоїсь точки зору, Вашингтону ніби й вигідно було би продовжити СНВ-3. Оскільки в разі продовження договору під його дію підпали б нові й перспективні види російського озброєння — зокрема, міжконтинентальні балістичні ракети "Авангард" і "Сармат", нові підводні човни типу "Борей-А" і модернізовані важкі бомбардувальники Ту-160м2. До всього цього, в разі продовження договору, отримали б доступ американські інспекційні групи, які могли б і кількість ракет контролювати, і їх конструкцію, по мірі сил, роздивлятися.

Але цьому заважає один-єдиний фактор. Попередню версію договору в 2011 році підписав Барак Обама. А продовжувати дію документів, прийнятих за участі свого попередника, Дональд Трамп не хоче виключно зі своїх "принципових" міркувань. Втім, до завершення дії договору, яке настане в 2021 році, ще є час — можливо, до того моменту у Вашингтоні вде буде й інша адміністрація. Але наразі дискусії в Лаврова з американською стороною, знову-таки, не вийшло.

А третьою темою розмови став українсько-російський конфлікт. В процесі Лавров знову-таки почув, що США ніколи не визнають Крим російським, а Мінські домовленості слід виконувати і Росії. В офіційних прес-релізах при тому відсутня інформація стосовно обговорення ймовірних санкцій США проти компаній, що будують "Північний потік — 2". Але якась розмова на цю тему, скоріше за все, мала місце. Втім, і тут Помпео навряд чи міг сказати Лаврову щось надто втішне. Оскільки на гребені ситуації з імпічментом команда Трампа однозначно не втручатиметься в конгресове обговорення ймовірного рішення про санкції, яке, скоріше за все, буде "пакетом" включене до законопроекту про військовий бюджет США, який конгресмени повинні прийняти до католицького Різдва.

У такий спосіб візит Лаврова до США, що чи то випадково, чи то внаслідок чийогось рішення трапився рівнісінько за добу після нормандського саміту в Парижі, дуже наочно продемонстрував кілька моментів. Перший із них полягає в тому, що російська дипломатія втратила чи то професіоналізм загалом, чи то здатність ефективно комунікувати з Вашингтоном зокрема. Оскільки навіть при виходах до преси Лаврову не вдалося озвучити бодай одну тему, в якій між країнами спостерігається консенсус.

Другий момент тісно пов'язаний з першим і полягає в тому, що відсутність співпраці в міжнародній політиці між Москвою та Вашингтоном призводить до непотрібності контактів на вищому рівні. Оскільки як заяви Лаврова про "ми ні в чому не винуваті", так і заяви Трампа про те, що США і Росія можуть збільшити обсяг двосторонньої торгівлі, якщо Кремль "піде на покращення стосунків" - себто прислухається до вимог США — все це не варто часу, витраченого на організацію офіційних зустрічей. І якщо під час попереднього візиту Лаврова у травні 2017 сторони ще намагалися якось імітувати ентузіазм з приводу ймовірного потепління, то все, до чого звелися вчорашні переговори — це нагадування Вашингтону про червоні лінії, пов'язані з втручанням у вибори. В Дональда Трампа зараз надто багато проблем, щоби допомагати, чи навіть просто комунікувати з Росією. Долю стосунків між країнами на практиці вирішуватиме Конгрес США. Що, напевно, не викликає в Кремлі хвилі ентузіазму.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Світ