Вибори на Росії: Чому Держдеп може не визнати Путіна

У свіжому The Washington Post був опублікований прецікавий матеріал російського громадського діяча та політолога Володимира Кара-Мурзи

Суть його зводиться до наступного. З року в рік ОБСЄ розміщує у Росії сотні спостерігачів за виборами. Наприклад, спостерігати за наступною президентською кампанією будуть півтисячі представників ОБСЄ з різних країн світу. З року в рік ці спостерігачі повідомляють, що російські вибори проходять з порушеннями. Останній раз Росія провела вибори, які мали щось спільне з вимогами ОБСЄ, 26 березня 2000 року. Починаючи з виборів у Думу в грудні 2003 року жодне голосування в країні не відповідало базовим критеріям цієї організації.

"Найбільш несхвальним був вердикт, винесений після виборів 2012 року, коли офіційно повернули Путіна в Кремль, - пише Кара-Мурза. - Спостерігачі від ОБСЄ дійшли висновку, що "не було реальної конкуренції, а зловживання урядовими ресурсами гарантувало переможця виборів поза всяким сумнівом".

"Роками ставлення західних демократій до російських виборів будувалось за вражаюче лукавою моделлю, - продовжує автор. - Після того як спостерігачі від ОБСЄ констатували, що вибори були несправедливі, лідери цих самих країн - демократично обрані президенти і прем'єр-міністри - дзвонили Володимиру Путіну, щоб його привітати. Фактично - з вдалою крадіжкою".

Звичайно, наразі невідомо, до яких висновків спостерігачі від ОБСЄ прийдуть в березні цього року. Втім, сам факт недопуску одного з опозиційних конкурентів Путіна, Навального, на підставі визнання його винним за звинуваченням, яке, на думку Європейського суду з прав людини, є "надуманим і несправедливим", вже багато про що каже, констатує автор.

Пропонуючи західним лідерам задуматись над тим, чи варто поспішати й вітати Володимира Путіна з успішними результатами виборів. При тому Кара-Мурза нагадує, що у західних демократій є аналогічний досвід – в 2004 році держсекретар Колін Пауел заявив, що не може визнати легітимними результати виборів в Україні, оскільки Віктор Янукович спробував тоді отримати владу через чисельні "вкиди" бюлетенів та інші грубі порушення. Натомість в 2012 році, коли Путін повернувся до Кремля, а російська опозиція спробувала підняти народ на протест, США заявили, що вибори мають очевидного переможця з абсолютною більшістю голосів", - обурюється Кара-Мурза.

З одного боку, певна логіка в словах російського опозиціонера є. Більше того, публікація його матеріалу у такому видані, як The Washington Post, свідчить про те, що сама ідея не видається зараз західним політичним елітам абсолютно неможливою – подібний варіант розвитку подій, ймовірно, розглядають не тільки на газетних редколегіях, але й у Держдепі.

Але для невизнання Володимира Путіна законно обраним президентом Росії самого бажання Заходу все-таки мало. Бо починати жорстке міжнародне протистояння у випадку, якби в Путіна був реальний конкурент, за якого проголосувало більше людей, але перемогу якого вкрав російський адмінресурс, США могли би. А починати протистояння задля того, щоб Путіну замість намальованих 80 відсотків підтримки дали чесні 72, Вашингтон, звичайно, не буде. Можливо, це і справді є браком принциповості – але зрозуміти Держдеп у цьому випадку не складно. Саме тим і відрізняється, до речі, ситуація з Україною в 2004 та Росією в 2012 роках. Перемогти Путіна на виборах можуть тільки російські політики, а не ОБСЄ, США, чи завгодно ще. А вже захищати ту демократичну перемогу – в разі, якщо вона колись таки трапиться – вже будуть і у США, і в ОБСЄ, в тому можна не сумніватись.