Вибір між поганим і ще гіршим: Чому Китай боїться розтоптати майдан у Гонконзі

Вчора, під час чергової хвилі жорстких протестів, було заблоковано рух на вулицях і паралізовано роботу громадського транспорту в рамках оголошеного загального страйку. Зупинилась робота залізниці й аеропорту. У відповідь на що поліція де-не-де застосовувала сльозогінний газ і заарештувала менше сотні осіб, більшість з яких покинули відділки впродовж години-двох. Глава місцевої адміністрації заявила, що не піде у відставку і звинуватила учасників протестів в тому, що вони завдають великої економічної шкоди.

Це картинка не з якоїсь західноєвропейської держави, а із Гонконгу. Який, взагалі-то, є спеціальною адміністративною одиницею Китайської народної республіки. Протести в Гонконгу тривають вже третій місяць – попри те, що місцева адміністрація погодилась відкликати закон про можливу екстрадицію окремих осіб з Гонконгу до Китаю, через який і почались протести три місяці тому.

Зараз учасники заворушень вже вимагають відставки голови адміністрації Гонконгу і звільнення тих учасників протестів, яких все-таки затримали на довший термін.

Якби в будь-якій іншій частині Китаю відбулася десята частина того, що відбувається сьогодні в Гонконгу, учасники протестів були б, у кращому випадку, жорстоко побиті й запроторені до в’язниць, а в гіршому – розчавлені бронетехнікою, як то було під час студентських протестів на площі Тяньмень у 1989 році.

Але у випадку з Гонконгом Пекін продовжує демонструвати терпіння. Попри всі заклики до "наведення порядку" – які лунають не тільки з боку багатьох "комуністичних яструбів" у Пекіні, але й від коменданта гарнізону китайської армії у Гонконгу, який має в особистому розпорядженні близько 10 тисяч багнетів.

Чому ж у місті продовжується свято демократії з явним анархічним присмаком? Невже Пекін так свято й віддано дотримується принципу "одна країна – дві системи", виконання якого було обіцяно китайською компартією у момент переходу британського протекторату під управління Пекіну в 1997 році? Скоріше за все, річ зовсім у іншому. Просто Пекін на даному етапі розвитку банально не може собі дозволити силовий розгін учасників протестів у Гонконзі, оскільки тут містяться штаб-квартири двох десятків крупних транснаціональних корпорацій, а біржа Гонконгу є п’ятою у світі за розмірами ринкової капіталізації.

І як тільки армійські чоботи загуркотять по вулицях Гонконгу, багатомільярдний потік капіталу з місцевої біржі рване навсібіч із дивовижною швидкістю. Розігнати кілька тисяч, чи навіть кількадесят тисяч активних учасників протестів проблеми для китайської військової машини не складе рівно ніякої. Але після такого розгону хитке й непевне економічне становище Китаю дуже швидко може стати відверто катастрофічним.

Тому Пекін продовжує чекати – попри заклики військових до "наведення порядку". І, знаючи любов китайців до ефективних стратагем, не можна виключати й того, що напруга протесту свідомо підігрівається китайськими спецслужбами – в першу чергу для того, щоб дискредитувати саму ідею автономного округу у складі Китаю. І у відповідний момент помножити цю набридливу автономію на нуль.