Віагра для Лукашенка

Головний результат цих виборів - як мінімум половина білорусів ставить під сумнів результат виборів. Вони не готові до виступів, але Лукашенко перетворюється в їхніх очах на старіючого диктатора, який для когось ворог, для когось недруг, а для більшості - смішний маразмуючий персонаж. Він перестає бути страшним. Так було з усіма подібними персонажами: і з Піночетом, і з Салазаром, і з Хусейном, і з іншими.

Але, на жаль, у всіх них є одна спільна риса: вони не могли змиритися зі своєю старістю. Для них їхній головний виклик - це навіть не опозиція чи інтриги оточення. Їхній головний виклик - старіння. Вони заводять коханок (як тут не згадати спогади коханки Хусейна про віагру, яку він пив, а вона робила вигляд, що цього не помічає). Вони роблять демонстративні і показні дурниці. Але найстрашніше інше: на всі нові виклики вони пробують відповідати за лекалами своїх колишніх перемог. Генерали завжди готуються до попередніх воєн. А старіючі диктатори роблять те саме, що їм вдавалося в юності. Вони хочуть ще раз увійти в ту саму річку.

Лукашенко після цих виборів стає дуже прогнозованим. Він буде істерично закручувати гайки і перетрахівать своє оточення. Він вже не мислитиме добробутом людей чи рядком в історіі. Він зосередиться виключно на своїй владі і можливій передачі її синові. Тому для нього наступні 5 років - ключові. Але головна проблема Лукашенка полягає в тому, що Колі Лукашенко в 2025 році буде всього 20 років і він не зможе стати наступником (навіть Кім Чен Ин розпочав в 26). Тому Лукашенко має правити ще як мінімум десять років. А це дуже важко фізично.

Великий, майже десятимільйонний народ, став заручником одного питання: як безболісно передати владу дитині диктатора. Або не передати.

Майдан поки навіть не проглядається. Для його підготовки потрібні лідери і політична структура, яких поки немає, продажні силовики, які поки тримаються і гроші. Також потрібно, щоб хоч якась серйозна іноземна сила визнала легітимність цього Майдану. А з цим все погано.

Інший варіант - змова силовиків. Але це можливо лише за умови бажання Росії. Поки Путіну потрібен слабкий Лукашенко. І він буде його ослаблювати доти, доки в обмін на "царство" Колі Лукашенка Білорусь не здасть останні залишки суверенітету. Єдиний сумний плюс всієї цієї історіі - квест "хто перший помре - Путін чи Лукашенко".