Весняне загострення у Путіна: Для чого Росія провокує новий виток насильства у Сирії

Обстріли підконтрольних Туреччині територій, здійснені за розпорядженням Кремля військами Асада, мають ціль зберегти імідж Путіна як "регіонального лідера", і нагадати Анкарі про наявність у неї "больових точок", на які Росія може безкарно впливати

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
Весняне загострення у Путіна: Для чого Р…

Сьогодні стало відомо, що МЗС Туреччини викликало на килим російського посла Олексія Єрхова. Причиною, за інформацією турецьких ЗМІ, стала чергова ескалація насильства в сирійському Ідлібі. Окремо в Генштабі Туреччини на цю ж таки тему була проведена зустріч з російським військовим аташе, подробиці якої не розголошуються.

Роздратування Анкари не складно зрозуміти, оскільки впродовж останнього тижня з боку Сирії було завжано як мінімум три удари. 15 березня Міноборони Туреччини повідомило, що Сирія здійснила ракетну атаку по двох населених пунктах підконтрольної Анкарі північній частині провінції Алеппо. Потім був ракетний удар по турецькій провінції Кіліс ( без жертв), та декілька артилерійських нальотів по містечку Ель-Атаріб в Ідлібі. Де було вбито як мінімум п'ятеро мирних жителів, включно з однією дитиною.

Звичайно, можна припустити, що цей вогонь був черговою демонстрацією незадоволення режиму Асада тим фактом, що північна частина країни, якою він колись володів безроздільно, перебуває тепер під контролем Туреччини. Яка не тільки не демонструє наміру віддавати ці землі офіційному Дамаску, але й дає на них прихисток поміркованій ісламській опозиції.

Але уявити собі ситуацію, за якої уряд знекровленої десятилітньою громадянською війною та чисельними інтервенціями Сирії свідомо провокує Туреччину, яка має півмільйонну сучасну армію, і може, за бажання, пройти сирійську територію наскрізь впродовж кількох тижнів, все таки доволі складно. Далеко більш логічним видається припущення, що обстріли контрольованої Анкарою території є виконанням геополітичного замовлення Росії. Яка бере на себе гарантії того, що повномасштабної відповіді на ці провокації з боку Туреччини не буде.

Тут може виникнути закономірне питання стосовно користі цих ударів по Туреччині для Росії. Яка, попри все, зараз є явно не готовою атакувати турецькі позиції в Ідлібі та поблизу Алеппо, і починати чергову повномасштабну війну у Сирії.

Причин такої стратегії Росії, схоже, є декілька. По-перше, провокуючи напруженість у Сирії, Путін намагається зберегти залишки іміджу "глобального лідера" в очах США та ЄС. Лідера, якого можна називати вбивцею – але з яким при тому треба домовлятися з якихось чутливих для багатьох країн питань. Контрольований і провокований Росією конфлікт у Сирії – ідеальний спосіб підтримання подібного іміджу.

По-друге, ці обстріли – натяк для Туреччини. Натяк стосовно того, що контрольовані території у Сирії Анкарі не належать. І у відповідь на артилерійську атаку все, на що наразі може відважитися Анкара – це дипломатичні ноти, а не широкомасштабна військова відповідь.

Ну, і по-третє, посилюючи протистояння між Анкарою та Дамаском, Путін робить Башара Асада іще більше залежним від Москви. Хоча й без зайвих сварок із сусідами режим сирійського диктатора, в разі втрати російської підтримки, проіснував би лічені місяці.

Втім, якщо удари по контрольованих Туреччиною районах продовжаться, виключати військову відповідь з боку Ердогана було б абсолютно нерозважливо. Досить згадати історію зі збитим російським літаком. Тим паче що зараз, коли провокації здійснюють підлеглі Асада, а не російські військовослужбовці, Туреччина має далеко більше можливостей для військової відповіді. Тому перед режимом Асада зараз стоїть вкрай непросте завдання – провокувати Туреччину на вимогу Кремля, але при тому не перейти ту тонку грань, за якою Реджеп Тайїп Ердоган втратить самоконтроль і наробить купу вкрай неприємних для сирійського режиму речей.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme