Картинки від ІДІЛ: Чи можуть терористи підірвати фінал Ліги чемпіонів у Києві

Інформація британського таблоїду The Sun про те, що "Ісламська держава" закликає атакувати вболівальників англійського "Ліверпуля" та іспанського "Реалу" під час фінального матчу Ліги чемпіонів в Києві, сподівано викликала фурор. Публіка обговорює можливість/неможливість атак. СБУ з усіх сил натякає, що це – російська провокація для "нагнітання інформаційного ажіотажу, паніки і хаосу в Києві". Може, звичайно, і так. Лише не дуже зрозуміло, чому разом з погрозами щодо Києва активно тиражуються і аналогічні погрози щодо чемпіонату світу на Росії. Фанати європейських команд, можливо, задумуються, чи варто про всяк написати заповіти.

В той же час, якщо прочитати навіть підкреслено сенсаційний матеріал британського таблоїду (така вже специфіка видання) і співвіднести його з реальністю, з'являється думка, що не все так погано.

По-перше, за інформацією The Sun, Ісламська держава не "анонсує" теракти. Вона до них "закликає". При тому заклик спрямовано на "самотніх вовків" – себто людей, які ніяк не пов'язані з ісламістськими структурами. Окрім того, в заклику йдеться про "ножові" і "автомобільні" атаки (себто скеровування свого авто у натовп жертв). Себто про речі, які може здійснити звичайна людина без будь-якої підготовки чи спеціального обладнання.

Що досить чітко підводить нас до висновку: у терористів немає в Україні тренованих людей зі зброєю чи вибухівкою, здатних масштабно атакувати вболівальників. Ну, або такі люди є – але їх не збираються використовувати.

Про декларативний характер погроз говорить і Оллі Вілтшир фахівець із діяльності терористичних угруповань з ізраїльської Max Security Solutions. Він розповів наступне: "Не зважаючи на те, що Ісламська держава, ймовірно, не має можливостей здійснити атаку з масовими жертвами в Києві, заклик до своїх прихильників атакувати висококласні футбольні матчі повинен розглядатися як показник їхніх намірів атакувати Чемпіонат світу з футболу 2018 року на Росії. Ми знаємо, що їх осередки діють у багатьох великих містах Росії і що російські служби безпеки вже арештовували бойовиків, які бажають напасти на ігри".

По-друге, за даними багатолітніх спостережень, радикальні ісламісти в Україні хоча й бувають, але використовують нашу країну головно як перевалочну базу в своїх подорожах до Сирії (через Туреччину) чи до Європи.

Щоправда, свого часу французький сенатор Наталі Гуле і розповідала фантастичні історії про "тренувальні табори ісламістів на Дніпропетровщині", – ще й посилаючись при тому на тодішнього очільника СБУ пана Грицака – але згодом з'ясувалося, що йшлося не про "тренувальний табір" а про конспіративну квартиру, де часом ніби-то хтось спав між авіарейсами. Власне, періодичними затриманнями "транзитних" ісламістів та місцевих їх помічників, які зазвичай роблять "липові" посвідчення особи, стосунки українських правоохоронців з ісламістами, по великому рахунку, і вичерпуються.

Тому цифри у "500 бойовиків, які втекли в Україну з Сирії та Іраку", які приводить британський таблоїд, посилаючись на невідомих "оглядачів", видаються дещо перебільшеними. Подібна цифра є ближчою до істини, наприклад, для Британії – звідки на війну в Сирію та Ірак з'їздило близько тисячі громадян. Чи для Франції, де кількість ісламістів-комбатантів, за різними даними, оцінюють в 1500-3000 осіб.

Та й захочуть джихадисти створювати собі проблеми в країні, яку дотепер використовували як транзитну базу і місце, де на час можна "залягти на дно"? Однозначну відповідь дати, звичайно, складно, але – "швидше ні, ніж так".

Все вищесказане, втім, не відміняє потреби з максимальною серйозністю підійти до питань безпеки проведення матчів, а не тішити себе надією що колажі бородатих чоловіків зі зброєю на тлі стадіонів – то виключно "підступи ФСБ".