Венесуела на краю війни: Для чого Мадуро і Гуайдо "міряються легітимністю"

Процес "перетікання легітимності" від колишнього до нинішнього президента Венесуели є достатньо важливим. Але зміни в міжнародно-правовому статусі Мадуро і Гуайдо мало вплинуть на реальну розстановку сил в країні, і не знизять ймовірність переходу конфлікту в силову стадію

Протистояння в Венесуелі без зайвого поспіху, але входить в нову фазу. Після того, як сплив тижневий ультиматум Ніколасу Мадуро, а нових виборів президента країни він так і не призначив, лідери ЄС в переважній більшості стримали слово - і визнали президентом Хуана Гуайдо.

Зокрема, про визнання нової влади заявили канцлер Німеччини Ангела Меркель, президент Франції Емманюель Макрон, глава МЗС Великої Британії Джеремі Хант, прем'єр-міністр Іспанії Педро Санчес та канцлер Австрії Себастьян Курц.

Більшість інших держав ЄС обмежилася простими заявами зовнішньополітичних відомств на аналогічну тему, серед них - МЗС Данії, Естонії, Латвії, Нідерландів, Португалії, Литви, Фінляндії, Чехії, Польщі та Швеції.

Наразі скромно мовчить Рим, оскільки в коаліційному уряді поки не можуть дійти згоди стосовно можливого визнання Гуайдо. Це мовчання власне і заблокувало спільну заяву країн ЄС з цього приводу - тому нам і доводиться читати довгі списки держав, а не говорити про консолідовану позицію Євросоюзу. Втім, це не так вже й важливо.

Суть у тому, що Мадуро стрімко губить міжнародну легітимність, чітко підтримувати яку наразі готові тільки Росія, Китай та Мексика. Натомість Гуайдо цю легітимність так само стрімко нарощує.

Що насправді змінює на міжнародній арені визнання одного претендента на президентську посаду - і невизнання іншого?

Першим - і найочевиднішим моментом є можлива легітимація Гуайдо як в очах власних громадян, так і в артикулах і нормах міжнародного права. Останній пункт частково розв'язує руки США, якщо у Вашингтоні таки наважаться на збройне втручання в хід подій. Оскільки за наявної ситуації вже йтиметься не про "інтервенцію західної імперії", як то назве Мадуро, і не про "втручання у внутрішні справи Венесуели", як то заявлять у Кремлі - а про збройну допомогу легітимному керівникові парламенту і виконувачу обов'язків президента у його боротьбі з нелегітимним виконувачем обов'язків президента.

Втім, у ЄС одразу на всяк випадок зазначили, що ні в які збройні протистояння "втручатись" не збираються (так ніби хтось підозрював, що завтра у Каракасі приземляться частини Бундесверу). Але і з ЄС певні практичні наслідки наявні - зокрема, практично всі держави, що визнали Гуайдо, передають наявні у їхніх банках венесуельські активи у розпорядження нового уряду.

Іще одним позитивним сигналом для Гуайдо можна вважати той факт, що переговори з військовими, про які він так довго говорив, начебто починають давати якісь результати - зокрема, на бік опозиції перейшов один із керівників ВПС країни, генерал Франсіско Естебан Родрігес. Той факт, що фігура такого масштабу наразі тільки одна, можна вважати не дуже добрим сигналом для Гуайдо. А от те, що Родрігес дотепер на свободі, і приспішники Мадуро не намагаються його заарештувати, є, безумовно, позитивним.

Вочевидь, на користь виконувачу обов'язків президента працює і той факт, що США розпочали поставку гуманітарної допомоги у декілька регіонів Венесуели.

Паралельно із тим Мадуро активно пропонує розпочати масштабний "діалог" із опозицією, у ході якого можна буде обговорити проведення позачергових виборів. Єдина заковика полягає в тому, що парламент ніхто не вважає нелегітимним - а опозиція і так має там більшість. А от говорити про позачергові презхидентські вибори Мадуро чомусь навідріз відмовляється.

Тому від кого не лунали б чисельні заклики про мирне вирішення всіх проблем у Венесуелі (нещодавно до них приєдналась навіть Північна Корея) - наразі в країні є дві сили, кожна з яких має чимало прихильників в самій країні. Масштабні мітинги напередодні святкування "20-ліття політики чавізму" це наочно продемонстрували. Обидві цих сили мають потужну міжнародну підтримку - заяви Вашингтону і Москви це наочно демонструють. І обидві цих сили мають рішучість іти до кінця - що рано чи пізно може призвести до жорстких силових зіткнень між демонстрантами (більшість яких підтримує Гуайдо) і збройними силами та поліцією, більша частина яких зберігає лояльність Мадуро. І той факт, що в цих зіткненнях можуть прийняти участь "вагнерівці" з російського боку і спецконтингент США - з іншого, зовсім не додає світлих барв венесуельським перспективам. .

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна