Вирок досліднику сталінізму: Чому Дмитрієва не змогли виправдати і побоялись знищити в таборі

Дослідника сталінських репресій, члена правозахисного товариства "Меморіал" Юрія Дмитрієва російський суд визнав винним. Винним у справі про насильницькі дії сексуального характеру стосовно своєї прийомної доньки. При тому Дмитрієва засудили до трьох з половиною років позбавлення волі. Хоча початково для історика прокуратура "просила" 15 років ув'язнення.

При тому для Дмитрієва це вже другий подібний процес. Два роки тому, в квітні 2018-го, його виправдали за звинуваченням у виготовленні порнографії за участю його прийомної дочки і розпусних діях стосовно неї. "Порнографія" полягала в двох фото дівчинки без одягу, які Дмитрієв робив для фіксації її фізичного стану. Після місцевого дитбудинку дитина страждала на дистрофію, яка не минала навіть за кілька років життя з нормальним харчуванням.

Тоді навіть російські експерти не зуміли побачити у фотографіях нічого "порнографічного" – і справу закрили. Другий раз слідство підготувалося до справи краще. І після того, як дитину вилучили із родини і провели серію "розмов з психологами" дівчинка, яка попервах заперечувала будь-які неналежні дії стосовно себе, вже дала покази на прийомного батька. Який буцімто торкався її промежини. Через спідню білизну. В той період, коли у неї був підтверджений медичними довідками енурез. В такий спосіб, російські правоохоронці зламали не одне, а одразу два життя. Врешті, однозначно не вперше – і, мабуть, не востаннє.

Якщо хто не в курсі, хто такий Дмитрієв – то, можна сказати без перебільшення, це один з найвидатніших дослідників сталінського терору. Який брав участь в дослідженні багатьох злочинів сталінізму. А також активно співпрацював з авторами бази даних співробітників радянських органів держбезпеки періоду "великого терору".

Хоча "перлиною" в науковій роботі Дмитрієва, звісно, є відкриття місць масового знищення та подальшого поховання в'язнів в урочищі Сандармох у Медвеж'єгорському районі Карелії. Де радянська каральна система вкоротила життя як мінімум 10 тисячам політв'язнів – здебільшого, із пекельного СЛОНА, Соловецького табору особливого призначення. Дмитрієв не просто знайшов місце поховання – він зумів віднайти імена багатьох із похованих там.

Серед них – Микола Зеров і Микола Куліш, Лесь Курбас та Валер’ян Підмогильний. І тисячі інших "з/к", яких карельський історик зумів вихопити із забуття. Зумів назвати поіменно як тих, хто вбивав, так і тих, кого вбили.

Не дивно, що подібна людина була не найзручнішою особою для теперішнього російського режиму. Пропагандистські організації якого знову завели мову про те, що в урочищі Сандармох лежать не понівечені трупи жертв радянських концтаборів, а "вбиті фінами червоноармійці".

Дмитрієва було нескладно фізично знищити – але смерть Кремлю не підходила. Надто великою була ймовірність того, що постать стане символічною, і невдовзі знайдуться послідовники. Тому було обрано сценарій дифамації. Руйнування імені й долі – при живій іще людині. Сильною стороною Дмитрієва завше була репутація – саме її і вирішили знищити. Звичку впливати на людину за посередництвом її рідних і близьких сучасна ФСБ добре перейняла від своїх радянських попередників.  

А помітивши, який резонанс викликає шита білими нитками справа, путінський суд вирішив навіть лицемірно "помилували" історика, замість "п'ятнадцяточки" давши йому термін ув'язнення, фактично рівний тому, що він пробув у слідчому ізоляторі. Щоб заспокоїти "стурбовану світову громадськість" і продемонструвати "ліберальний характер російського правосуддя". Тому десь на початку листопада Дмитрієв, скоріше за все, вийде на волю. З тавром "педофіла" у вірнопідданих ЗМІ. З прийомною донькою – яка рано чи пізно зрозуміє, яку роль зіграла в його житті. І з розумінням того, що досліджуваний ним мертвий змій виявився напрочуд живим.