"Радикальний" Зеленський та "недружні країни": На що натякнув Лавров

Програмне інтерв'ю очільника російського МЗС Сергія Лаврова рупору російської пропаганди, російському агентству міжнародної інформації "РИА Новости", вочевидь, було продиктоване потребою якось пояснити громадянам швидке наростання дипломатичної ізоляції Росії у світі.

Оскільки європейські санкції та жорсткі заяви Держдепу, які превалювали дотепер – це одне. До них росіяни звикли. І змирилися. Натомість "закриття" Туреччини для російських туристів, дикий скандал із Чехією, масові висилки російських дипломатів із відносно "дружніх" країн на кшталт Словаччини, виклики європейських дипломатів "на килим" в російське МЗС цілими групами по 3-5 осіб, для пришвидшення процесу – все це могло створити у громадян неправильний настрій. Не те, щоби цей настрій загрожував державному строю Росії – ні. Але проблем на вересневих виборах до російської Держдуми цілком міг додати. Ні, звичайно, і вибори ті будуть вельми специфічними, оскільки там доведеться обирати між партією влади і трьома сортами "прирученої" опозиції. Але в такій делікатній справі будь-які сюрпризи – недоречні.

Тому російський міністр був вимушений в цій розмові балансувати між жорсткими заявами, які мали продемонструвати міцність влади в Кремлі, та заспокійливими сигналами для російської публіки, яка, попри заяви про "миролюбний" характер російських навчань на українських кордонах, якось рефлекторно збільшила закупки гречки та інших круп. Які з полиць російських магазинів не зникли – але в ціні минулого тижня підросли.

І, причепивши до піджака "георгіївську стрічечку", Лавров спробував дати відповіді на питання, котрі хвилюють не тільки росіян.

Зокрема, характеризуючи ситуацію на Донбасі, він заявив, що "якщо це залежить від нас і від ополченців, наскільки ми можемо розуміти їх принципові підходи, то війни можна і потрібно уникнути".

В цьому пасажі цікавою є обмовка про залежність "від нас і від ополченців" – саме в такому порядку оцінюється впливовість задіяних сторін. При тому робиться акцент на тому, що про "неминучий конфлікт" не йдеться, і його, впродовж якогось неозначеного часу Росія уникатиме. Що цілком вписується в передвиборний проміжок до вересня цього року.

Хоча при тому Лавров залишає і можливість іншого розвитку подій, звинувачуючи українські сторону в ймовірних провокаціях. Особливо зворушливо виглядають його звинувачення на адресу Зеленського, стосовно якого Лавров стверджує наступне: "головне для нього - це утриматися при владі, і він готовий платити будь-яку ціну, включаючи потурання неонацистам і ультрарадикалам, які продовжують оголошувати ополченців Донбасу терористами". З точки зору будь-якої притомної свідомості сьогоднішня Банкова мало схожа на "кубло ультрарадикалів". Але якщо факти не підходять до пропагандистської теорії – тим гірше для фактів, звичайно.

Втім, той факт, що Росія найближчим часом "уникатиме" війни на Донбасі, не означає змін у її теперішній зовнішньополітичній лінії. Оскільки Лавров офіційно підтвердив, що зараз відбувається формування списку "недружніх до Росії країн". "Чекати залишилось недовго" – повідомив Лавров.

Наразі невідомо, чи точним і фінальним є список недружніх країн, який опублікували російські "Известия" і поширив телеканал Росія-1, але виглядає він цілком правдоподібно. У цьому списку Україна опинилася у вкрай непоганій компанії США, Великої Британії, Чехії, Польщі, країн Балтії, Австралії та Нової Зеландії.

І якщо санкції у вигляді заборони наймати російський технічний персонал, ймовірно, не надто боляче вдарять по українському посольству та консульствах, то для "туристичних" країн, на кшталт тієї ж Чехії, історія однозначно призведе до різкого скорочення персоналу. І, відповідно,  скоротить можливість росіян отримати візи до цих країн.

З точки зору Кремля, подібний крок є однозначно виграшною стратегією. Оскільки він продемонструє рішучість у політиці контрсанкцій, ускладнить життя західним дипломатам, і скоротить потік туристів до Європи, які вивозять з Росії кошти – а назад можуть, хай і з невеликою ймовірністю, привезти небезпечні ідеї. Ну, а той факт, що для пересічних росіян ці дії виглядають, як початок відновлення "залізної завіси" – то проблема, яку варто осмислювати самим росіянам.