"Українські біженці" у Чехії: Коли Прага почне платити "соціал" заробітчанам

Оскільки чеський уряд, слідом за польськими колегами, почав розповідати про наплив "біженців з України", нашому дипломатичному відомству слід, вочевидь, вимагати від чеської та польської сторін надавати заробітчанам всі правові привілеї, які належить надавати біженцям у відповідності до європейського законодавства

Журналіст відділу «Світ»
"Українські біженці" у Чехії: Коли Прага…

Рано чи пізно це мало статися. Чудесний польський досвід відмови приймати біженців за програмами загальноєвропейського розподілу під приводом "надмірної кількості біженців з України" не міг не знайти нових прихильників.

І ці прихильники таки знайшлися. Глава чеського уряду і лідер руху ANO Андрей Бабіш заявив, що Чехія не прийме жодного біженця, який переправляється в Євросоюз через Середземне море, адже приймає людей з України".

Звичайно, до масштабних заяв Варшави про те, що "після нападу Росії на Україну ми прийняли мільйони українців" справа іще не дійшла, але офіційна Прага явно рухається в тому самому напрямку.

При тому українські дипломати вже неодноразово заявляли про те, що трудова міграція з України до країн Східної Європи не має до потоку біженців жодного стосунку. А за весь 2018 рік статус біженця у Польщі отримали 60 з гаком українців. Але, судячи з того, що не далі як місяць назад польський прем'єр-міністр Матеуш Моравецький перед депутатами Європейського парламенту далі розповідав про те, що "1,5 млн українців у Польщі не зареєстровані біженцями тільки тому, що у Польщі легко знайти роботу" — заяви представників українського МЗС у Варшаві просто не чують. І чомусь здається, що подібна "глухота" несподівано може охопити й офіційну Прагу.

Врешті, обидві столиці діють ніби й у межах міжнародного права. От здається їм, що в Україні є "загрози життю і безпеці" українських заробітчан — та й по всьому.

Але в такому разі Польща та Чехія повинні дотримуватись чинного міжнародного права та законодавства ЄС. Які передбачають два статуси для втікачів від війни — біженця або "особи, що потребує додаткового захисту". Не вдаючись в юридичні відмінності між цими статусами, слід відзначити, що держава, яка приймає "біженця", повинна уважно розглянути, чи справді його життю щось загрожує на батьківщині. Увесь період очікування на це рішення — до двох років — прохачі мають право на соціальне житло, харчування та мінімальну грошову допомогу. А якщо їх раптом таки визнають хоч біженцями, хоч претендентами на "додаткову допомогу" - до цих благ повинна додатись програма реінгтеграції в суспільство, яка включає в себе ще й безкоштовні мовні курси та, за бажанням, курси професійної орієнтації.

Ну, простіше кажучи, всі ті блага, які надає біженцям із Африки Німеччина, Нідерланди та всі решту європейські держави, які приймають справжніх біженців, а не намагаються не тільки отримати дешеву робочу силу, але й переконати увесь довколишній світ у тому, що експлуатація цих працівників є "актом милосердя до українців, що постраждали від війни з Росією".

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme