Коли Україна поставить крапку у співпраці з Росією в космосі

Новина про те, що російський гідрометеорологічний супутник "Електро-Л №2" відправиться на орбіту в кінці листопада за допомогою ракети "Зеніт", зібраної на українському підприємстві "Південмаш" у Дніпропетровську, спочатку видалась трохи химерною. Формально жодних порушень, звісно, немає. Закони від 8 червня 2015 року про розрив угод з Росією у військовій сфері ніяк цей запуск не регламентують. Тим паче що російський метеосупутник з роздільною здатністю фотозйомки планети 1 км на піксел навіть для розвідки не годиться. Та й сам запуск був запланований давно, і декілька разів переносився.

Проте все рівно не покидає відчуття, що тісна співпраця з Росією в "чутливих сферах" виглядає зараз якось не дуже логічно. Особливо на тлі французького рішення вдарити шапкою об землю і повернути Москві гроші за "Містралі". Звичайно, вертольотоносець - не метеосупутник, але все рівно, це російський державний проект, який працюватиме на благо РФ. Якось все це попахує українськими супермаркетами в Криму - чи кондитерськими фабриками самі знаєте де. З тою різницею, що організовують не "пєчєньки", а відправку майже двотонної штуки на орбіту. Під час другої світової в німців були геніальні ракетобудівники, а в англійців - передова електроніка, але кооперуватись їм чомусь на думку не спадало.

Проте, глянувши на ситуацію ширше, стає зрозуміло, що співпраця з Росією у космосі - це та сфера, від якої не може відмовитись не тільки Україна, але й, приміром, США. Вчора американське аерокосмічне агентство NASA рапортувало про продовження контракту з Роскосмосом - США заплатить Росії ще півмільярда доларів за польоти на МКС. Директор NASA Чарлз Болден підкреслив, що продовження контракту з Росією - міра вимушена, і викликана вона тим, що конгрес "в останні роки продовжує урізати запити президента США на фінансування програми створення пілотованих кораблів". Вимушена міра чи ні - але гроші отримає Росія. Днями перші два з 60 ракетних двигунів РД-181 за контрактом на 1 мільярд доларів були поставлені російською стороною американській компанії Orbital Sciences Corporation. І таких моментів співпраці - не зважаючи на "похолодання" чи санкції, можна знайти чимало. Космічна кооперація, яка формувалась десятиліттями, не може зникнути за мить.

Хоча певні спроби "імпортозаміщення по-американськи" і здійснюються - а українці мають шанс взяти в них участь. Зокрема, до кінця серпня американська сторона повинна дати відповідь на заявку українського КБ "Південне", яке запропонувало здійснювати розробку і поставку ракетних двигунів для США на базі українських РД-815 навзамін російських РД-181. В разі, якщо пропозиція української сторони буде прийнята, то українські конструктори і ракетобудівельники, ймовірно, зможуть і відмовитись від участі в напівживому проекті Land Launch, в рамках якого з Байконуру і стартують українські "Зеніти".

Курс на "розлучення" задекларував і голова Державного космічного агентства України Олег Уруський, який теж бачить можливість порятунку української космічної галузі у  диверсифікації ринків збуту та пошуку нових партнерів, зокрема стратегічне партнерство зі США. Головне, щоби в процесі радикальної реорганізації КБ "Південне" та "Південмашу" з їх наступним обєднанням,  запланованої урядом, з обох цих структур хоч щось залишилось.

Хоча, якими б не були можливі перспективи співпраці українських ракетобудівельників зі США, не покидає відчуття, що розпад світової кооперації у космічній сфері - штука вкрай прикра і неправильна. Це ще один гріх на совісті російського керівництва, яке вирішило зіграти в ту гру, в яку грає зараз - і унеможливило адекватну співпрацю. Хай на тлі інших цей гріх і видається зараз українцям не таким вже й важливим.

Бо тільки об'єднана потуга планети - зі США, Росією, Китаєм, Індією, Україною - і десятками інших - може реально дати реальну можливість космічної експансії. Тільки вільний обіг ідей, грошей та технологій міг би перетворити дослідження та експлуатацію космосу з дорогої цяцьки на практичний економічний інструмент. А такий обіг без бодай мінімальної взаємної довіри учасників є неможливим.

Хай зараз це і здається мрійництвом, але пройдуть десятки років - і всі, крім істориків, давно забудуть Володимира Володимировича. А сповільнення розвитку космічних технологій, викликане вимушеною відмовою від кооперації, залишиться на шляху людства каменем, який відділятиме нас від зірок.