Україна – не Уганда: Яку користь Києву принесе атака Тимошенко на американських лобістів

Інтрига довкола перших "офіційних мільйонів" Тимошенко, яка не вщухала від 3 травня, коли Юлія Володимирівна задекларувала зміну свого традиційно скромного матеріального становища на суму у 0.15 мільярда гривень, учора фактично завершилася.

Крапкою став матеріал у The New York Times, де журналісти з посиланням на власні джерела підтвердили, що джерелом коштів стала адвокатська контора Skadden, Arps, Slate, Meagher & Flom. Саме та, що готувала у 2012 році звіт для Міністерства юстиції України у справі Тимошенко, де фактично стверджувалося, що переслідування Юлії Володимирівни за часів правління Януковича не було політично вмотивованим.

Тепер компанія виплатила Тимошенко і її тодішньому адвокату, а нині – народному депутату Сергію Власенку, близько 11 млн доларів в рамках досудового врегулювання справи про той звіт. 

Стосовно несподіваного фінансового фарту Юлії Володимирівни – вся ця історія мало що міняє. Вона успішно реалізувала свою маленьку приватну помсту – із чим її прихильники можуть привітати свого кумира. Досягнення чи втрати Тимошенко "на вашингтонському фронті" навряд чи істотно вплинуть на перспективи її політичних проектів в Україні.

Стосовно фінансового боку справи – то отримані кошти теж навряд чи істотно змінять статки Юлії Володимирівни. Оскільки навряд чи хтось при здоровому глузді вірив у її попередні декларації, згідно з якими вона заробляла по 180 тисяч гривень за рік і жила здебільшого на "скромні дивіденди" свого чоловіка.

Натомість вся історія може немало вплинути на міжнародний імідж України. При тому – у кращий бік. Оскільки, якщо абстрагуватись від нетривіальної особи Тимошенко, і подивитись на ситуацію з глобальної точки зору, все виглядає трохи інакше.

У 2012 році в Білому домі сидить законослухняний і адекватний Барак Обама. В той же момент Skadden, Arps, Slate, Meagher & Flom, поважна і впливова американська юридична і лоббістська компанія, підряджається зробити відверто бруднувату роботу для режиму Януковича. Координує її роботу на українському напрямку Грегорі Б.Крейг, колишній радник Обами.

За недовгий період часу компанія отримує оплату – від Віктора Пінчука, через офшорки, хоча формальним замовником був ніби як український уряд – і випускає у світ широкий звіт. В якому зазначено, що Тимошенко не "надала конкретних доказів політичної мотивації (справи проти неї – ред.), які були б достатніми для того, щоб переважити за американськими стандартами висунуті проти неї звинувачення". Хоча на всяк випадок додано й пасаж про те, що "права Тимошенко стосовно захисту були істотно порушені". І за кілька тижнів уряд Януковича банально прикривається цим, з дозволу сказати, "звітом незалежних розслідувачів" від зацікавлених запитань дипломатів з усього світу стосовно того, чому лідера опозиції посадили до буцегарні.

Звичайно, Крейг та решта юристів Skadden вже отримали своє в межах справи проти Манафорта, коли в серпні минулого року політолог Даг Шон розповів немало цікавих подробиць стосовно співпраці вашингтонських лобістів із українським урядом і олігархами.

Але в тому випадку йшлося про те, що загрозу для подібних ділків становить виключно американське правосуддя. А помста Тимошенко – це чіткий сигнал стосовно того, що Україна – все-таки не зовсім "бананова республіка", де можна швиденько зрубати грошей з місцевих диктаторів – і вийти сухими із води. Юлія Володимирівна в процесі своєї помсти Skadden переконала американських юридичних "рішал" в тому, що хоча практика правозастосування в Україні і залишає бажати кращого, але періодична зміна правлячих режимів дає шанси на те, що брудні оборудки рано чи пізно спливуть на поверхню – у вигляді позовів у судах США. Що, поряд із долею Пола Манафорта, в майбутньому трохи стримає всіх, хто хоче втрутитися в політичну чи правову реальність України, маючи на меті виключно бажання отримати кілька мільйонів доларів – бажано, через офшорки і без зайвих формальностей.