Угода з дияволом: Чи виторгує Нетаньягу в Путіна голови "Хамас" і "Хезболли"

Не минуло й півтори місяці від попереднього візиту чинного ізраїльського прем'єр-міністра Беньямін Нетаньягу до Москви — як ізраїльський лідер знову готується до побчення з російським президентом. Зустріч, на якій Володимир Путін і Біньямін Нетаньягу "звірять годинники" та проведуть "короткі і швидкі переговори", як то анонсував прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков, заплановано на завтра. Причини й зміст зустрічі наразі залишаються таємницею.

Якщо врахувати той факт, що 9 квітня на пана Нетаньягу чекають непрості дострокові вибори до Кнессету, за результатами яких буде сформовано новий уряд і призначено прем'єр-міністра, подібні зовнішньополітичні ескапади виглядають дещо дивно і несвоєчасно. Особливо, якщо зважити на той факт, що в ізраїльського прем'єра є далеко ненульові шанси ці вибори програти новоствореній партії "Кахоль-Лаван" до складу якої увійшли три популярних в Ізраїлі колишніх начальники Генштабу країни.

Втім, не виключено, що із завтрашнього "швидкого побачення" чинний керівник Ізраїлю розраховує привезти якийсь вагомий і потужний подарунок для власного електорального рейтингу. Щодо природи цього рейтингу в тамтешніх ЗМІ будуються найрізноманітніші гіпотези. І якщо відкинути відверто сумнівні (на кшталт того, що за допомогою Путіна Нетаньягу хоче завоювати симпатії російськомовних євреїв), то залишиться всього два варіанти. Які, якщо придивитись, насправді є одним.

В першу чергу, йдеться про терористичні організації "Хамас" та "Хезболла". Які є послідовними й безкомпромісними ворогами Ізраїлю — і які, в залежності від політичної кон'юнктури, періодично виконують роль ситуативних союзників Москви.

Визнання Росією обох організації терористичними і припинення постачання зброї для них могло би стати помітною зовнішньополітичною перемогою Нетаньягу. Яку, при бажанні, можна було би прирівняти до інших його звершень на ниві зовнішньої політики — на кшталт визнання Сполученими Штатами Єрусалиму столицею Ізраїлю, чи суверенітету Ізраїлю над Голанськими висотами.

А друга проблема, вирішення якої помітно залежить від Москви, є очищення Сирії від іранських урядових та іррегулярних військових з'єднань. До слова, “працювати” над цим питанням ізраїльському прем'єру у Москві пообіцяли іще під час візиту 27 лютого. Але після його від'їзду з “працею” якось не вийшло. Цілком ймовірно, що цього разу Нетаньягу всерйоз надіється “дотиснути” Кремль на якісь знакові зовнішньополітичні послуги.

І тут криється пастка. Точніше, цілих дві. Перша із них полягає в тому, що в Кремлі однозначно вимагатимуть "розміну" - за якісь більш чи менш туманні обіцянки виведення іранських "союзників" там захочуть, щоб Ізраїль зробив все можливе для повного й остаточного виведення з Сирії американських військ. Зважаючи на магічний вплив, яким Нетаньягу користується на адміністрцію чинного президента США, він цілком може цього досягти. Після чого всі залишки демократичних — принаймні, за сирійськими стандартами — опозиційних сил, які концентруються зараз неподалік американської бази Ет-Танф — будуть знищені. А світ побачить з Сирії чорно-білу картинку — радикальні ісламісти воюють з Асадом, і більше ніяких реальних сил в країні немає. В цій картинці Асад, ви не повірите, буде "білим".

А друга пастка криється в тому, що Росія не погодиться на повне виведенні іранських сил і контроль за ними. Хоча б тому, що і Кремль не здатен забезпечити таку поступливість Тегерану. Натомість Нетаньягу запропонують якісь домовленості про обмеження зон впливу — які він і привезе до Ізраїлю під виглядом "перемоги". Після чого ізраїльська авіація — принаймні, якийсь час — буде змушена припинити авіанальоти на “вмиротворених” іранських бойовиків. Що дасть їм час на перегрупування — і, можливо, на створення якоїсь подоби ППО.

Звичайно, довго на подібній "перемозі" Нетаньягу не всидить — і, в разі перемоги на виборах, буде змушений сам починати нову атаку на Іран в Сирії. А от Росія всі важливі для неї бонуси до того моменту вже, скоріше за все, отримає.