Меркель урвався терпець: Чим дипломатична війна між Парижем та Берліном небезпечна для України

Довго стримуване роздратування французьким президентом, "чудо-хлопчиком" Еммануелем Макроном, яке німецькі політичні еліти старанно приховували, нарешті прорвалося широкою рікою. За чутками, все почалося під час урочистого бtнкету, присвяченого 30-річчю падіння Берлінської стіни, коли "бабуся німецької політики" з докором в очах заявила молодому колезі: "Я розумію ваше прагнення до руйнівної політики. Але я втомилася збирати осколки. Раз по раз мені доводиться склеювати розбиті вами горнята, щоб ми змогли сісти і разом випити чаю".

Але тихими докорами на закритих заходах справа не обмежилася. І вже сьогодні міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас різко розкритикував "безвідповідальні дебати" на тему того, що "НАТО померло", якими нещодавно потішив світ Еммануель Макрон. При тому у вельми жорсткий спосіб – зокрема, Маас заявив, що зараз у Берліні зростає занепокоєння тим, що Макрон вдарився у голлізм, який спрямований на військово-автономну Європу під французьким керівництвом.

При тому Німеччина, як підкреслив Маас, дотримується "традиційної", трансатлантичної орієнтації Європи, незважаючи на явне роздратування через односторонню політику уряду Трампа. В зв’язку з чим, на думку Мааса, "НАТО має важливе значення", "роз'єднання європейської та американської безпеки є дуже небезпечним", і, при тому, "НАТО живе - від голови до самих ніг".

Окремою лінією у цій сварці проходить ставлення до східноєвропейських держав. На думку Мааса, багато східноєвропейців підозрюють, що Європа стає "дворівневою спільнотою", а вони самі – "членами другого класу". А пропозиції Франції почати тісніші стосунки з Росією схожі на спробу домовитись "за спиною сусідів".

Якщо скласти докупи всі ці звинувачення, може скластися враження, що в Берліні непрямо звинуватили Париж в бажанні очолити європейський проект, заручившись підтримкою Росії. Хоча Маас використав увесь дипломатичний талант, щоб не сказати цього прямо.

Наразі реакція з боку Єлисейського палацу відсутня, але можна не сумніватися, що невдовзі вона з'явиться. Самолюбивий французький президент навряд чи зможе стерпіти повчання німецьких чиновників. Тим паче, що довго шукати аргументи йому не доведеться – досить згадати "Північний потік -2", який є саме німецько-російським проектом, здійсненим попри шалений опір Польщі. Добре, хоч не "за спиною", а просто перед очима.

З одного боку, цей геополітичний скандал, що явно натякає на можливість  довготривалого політичного похолодання між Парижем та Берліном, зрів давно. Оскільки спільні гуманістичні цінності і спільна нелюбов до Трампа, які довший час єднали Меркель та Макрона – це добре. Але готовність Парижу чи то черговий раз виходити з НАТО, чи то заробляти політичні бали на антиамериканській риториці, так і не створивши перед тим дієвої європейської армії – це, як мінімум, безвідповідально.

З іншого боку, гірший момент для подібного скандалу складно собі уявити. Цей момент препаскудний для ЄС, де зараз фактично відбувається, хай і тимчасовий, але зримий перехід неформального лідерства від Меркель, дні якої при владі вже пораховані, до Макрона, який повинен "втримати" ситуацію в союзі у той момент, коли Німеччина увійде в електоральну зону політичної нестабільності.

І ця сварка анітрохи не краща для України, оскільки двійка політичних лідерів, які якраз розпочали масштабну світоглядну сварку – це ніби як союзники Києва на ключових переговорах в Парижі. До яких, до слова, залишилося менше двох тижнів. Про те, наскільки ефективно зможе працювати цей європейський "дует" після всіх взаємних звинувачень і образ, залишається тільки здогадуватися.