У кого європейські комуністи хочуть отримати фінансування на "війну з бандерівцями"

У Європарламенті політична група Об'єднаних лівих (що складається з комуністів, лівих соціалістів та екологічних радикалів) захотіла створити робочу групу для обговорення діяльності "неофашистських рухів" в Україні. Слухання з цього приводу пройдуть 27 вересня, у них має взяти участь Петро Симоненко – вочевидь, в ролі постраждалого від рук "українських неофашистів". Серед інших тем – "героїзація Степана Бандери" та події в Одесі 2 травня 2014 року.

Можна абстрагуватись від заявлених в якості теми ідеологічних штампів про "Бандеру – нациста", що відсидів свій термін в нацистському концтаборі. Можна абстрагуватись від того, що все це до болю нагадує промови Сергія Лаврова і новини ТАСС. Можна навіть від Петі Симоненка у ролі жертви репресій абстрагуватись – хоч це й не так-то просто.

Але від одного питання абстрагуватись не вдасться ніяк. Не треба бути Збігнєвом Бжезінським, щоб помітити неймовірний зліт націоналістичних, а подекуди – й нацистських ідеологій в самому ЄС. У Франції зазнав поразки – але не втратив підтримки Національний фронт Марін Ле Пен. Жива й здорова Австрійська партія свободи покійного Гайдара, має депутатів у всіх представницьких органах своєї країни. "Альтернатива для Німеччини" готується воювати з Меркель і соціал-демократами. А є ж іще Forza, Йоббік, Бельгійський національний фронт, Британська національна партія – і цілий каталог інших крайніх правих і ультраправих партій. Врешті-решт, є відверто націоналістична "Право і справедливість", яка демонстративно зневажає не тільки ліві та соціалістичні ідеали – а й законодавство Євросоюзу загалом. А, є ж іще й Сполучені Штати Америки, де стоять пам'ятники захисникам расової сегрегації, і коли тамтешні ліві намагаються їх демонтувати – ультраправі їх б'ють. І президент, який періодично не бачить різниці між одними й іншими.

Втім, всі ці діячі правих, ультраправих, а подекуди – й нацистських сил чомусь не надто цікаві європейським лівим. Інтерес для них становлять саме "українські неофашсти". Разом із покійним Степаном Бандерою.

Що, в свою чергу, наштовхує на одну цікаву підозру. Дотепер російський президент, фінансуючи і підтримуючи європейських радикалів, робив ставку переважно на ультраправі сили. Які, втім, не змогли взяти владу у Франції – і навряд чи візьмуть її в Німеччині.

У зв'язку з чим ряди "друзів Росії" на регулярному фінансовому утриманні може поповнитись новими персонажами. Зрозумівши свій шанс, європейські ліві раптом зрозуміли, що настав найкращий час, щоб поборотись з "українськими неофашистами".

Ну і поповнити ряди "Європейської гвардії Росії". Влади вони, ясна річ, також не візьмуть. Але процес отримання фінансової, організаційної та інформаційної допомоги від кремлівських друзів може бути достатньо приємним і сам по собі.