"Старушка-дипломатія": Чому Захід демонструє підозру до політики Зеленського

Відсутність чіткого плану дій, непереконливий кадровий резерв і сумнівні перші призначення — все це змушує як західних політиків, так і бізнесменів з потроєною увагою приглядатись до перших зовнішньополітичних рухів команди новообраного українського президента

Чотири доби від моменту інавгурації — явно замалий термін для того, щоби підбивати якісь підсумки зовнішньої політики “зе-команди”. Але цілком достатній, щоби оцінити реальну, а не декларативну реакцію наших західних партнерів на нового українського президента. І картина, слід визнати, вимальовується двозначна. Оскільки йдеться про помітну кризу довіри між Україною та Заходом.

Для прикладу - увечері 21 травня Меркель, Макрон та Путін провели тривалу телефонну розмову про Україну. При тому не тільки про війну на Донбасі, але й про питання мовного законодавства — та інших питань, що є виключно українськими внутрішніми справами. Без участі Києва. Що, напевно, не є дуже добрим знаком — але подібне траплялось і раніше. Хоч і не надто часто. А от чого раніше не траплялося — це ситуації. Коли увечері наступного дня після подібних переговорів людина, яка є куратором зовнішньополітичного напряму в адміністрації президента, спокійно заявляє журналістам, що українська сторона зараз "хоче дізнатися" про результати цієї телефонної розмови — для того, щоби планувати свої подальші кроки. Цей факт недвозначно натякає на те, що адміністрацію нового президента не поінформували про хід розмови ні з Москви, ані з Берліну, ані з Парижу. Ну, або в адміністрації впродовж доби не знайшли часу, аби ввічливо поцікавитися цим питанням. Обидва варіанти якось не дуже надихають.

Чи, приміром, візьмемо тональність, у якій спецпредставник Держдепартаменту США по Україні Курт Волкер поінформував адміністрацію президента Дональда Трампа про поїздку на інавгурацію Володимира Зеленського. "Існує вікно можливостей для просування спільних інтересів України і США" - написав він у Твіттері. Можна не сумніватися, що його звіт для своїх зверхників був куди як багатослівнішим. Але якби цей звіт був сповнений оптимізму — навряд чи майбутнє стосунків між Україною та США описувались як "вікно можливостей". І це, помітимо, пише професійний дипломат, що віртуозно володіє словом, і кар'єра якого залежить і від успішності стосунків між Україною та США. Якщо емоційну промову Джуліані можна було списати на емоційне політичне минуле, то у випадку з Волкером цей фокус не пройде.

І атмосфера стриманої підозріливості панує не тільки в політичних колах. При тому бізнесмени можуть собі дозволити говорити навіть відвертіше за дипломатів. Досить згадати, приміром, що президент Європейської бізнес-асоціації Томаш Фіала заявив, що подальші призначення на високі посади в Україні людей з обойми Коломойського можуть спричинити відтік інвестицій з України. Достатньо прямо наголосивши, що чим більше серед призначень буде людей з орбіти олігарха, тим складніше українським корпораціям і уряду буде залучати гроші в Україну. При тому, за словами Фіали, він поки не бачить, хто в новій АП буде відповідати за роботу з бізнесом або за економічну політику. Що його, здається, не надто радує. І саме промова Фіали досить точно охоплює увесь спектр проблем з новою президентською командою. Мова наразі йде не тільки, а може навіть — не стільки про реальні промахи. Їх — за винятком сумнівних призначень — наразі ще, можна вважати, і не було.

Мова йде про те, що навіть професійні популісти повинні в якийсь момент або створити й опублікувати адекватну програму власної діяльності — або віддати ті сфери, в яких їм не вистачає компетенції, "на аутсорс" достатньо авторитетним технократам. Натомість у команді Зеленського віддають перевагу загальним і неозначеним деклараціям — нехай навіть і наповненим правильними словами про Євроінтеграцію і “курс на Захід”. Цей прийом спрацьовував з виборцями, які хотіли "кого завгодно, окрім Пороха". Але він не спрацює з політиками, дипломатами, фінансистами та бізнесменами. Від яких, власне, і залежить доля стосунків між Україною і Заходом. І чим швидше зрозуміють цей факт в новій президентській адміністрації — тим краще. І для Зеленського, і для України.

Така вже вона, перефразовуючи нашого нового гаранта, "старушка-дипломатія". Її сленгом і ненормативною лексикою, як молодих айтішників, "не розведеш”" Хоч і з айтішниками, здається, вийшло не дуже...

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна