Триполярний світ: Для чого Пентагону 10 тисяч розумних “Градів”

Бюджет Пентагону на наступний рік, якщо вірити американським ЗМІ, передбачає витрати на 10193 керованих ракети системи “земля - земля” для керованої реактивної системи залпового вогню. Обійдеться ця покупка американському оборонному відомству в 1,4 мільярда доларів.

Скоріше за все, йдеться (принаймні, частково) про боєприпаси до M270 MLRS — американської реактивної системи залпового вогню на гусеничній базі БМП “Бредлі” виробництва компанії Vought. Її ракети задумані як протидія польовій артилерії та системам протиповітряної оборони противника. Залежно модифікації, дальність їх польоту коливається від 30 до 250 кілометрів.

Нічого передового у цій системі немає — ця “робоча конячка” в строю вже 25 років, і встигла повоювати і у Перській затоці, і в Іраку, і в Афганістані.

А от що справді нове — це той факт, що впродовж останніх трьох років кількість замовлених боєприпасів до цього типу зброї щороку збільшується майже на 30%. Наприклад, на 2019 рік було замовлено близько 8 тисяч ракет, у 2018 — менше 6 тисяч. Простіше кажучи, американська армія донасичується недорогою і потужною зброєю для нанесення ударів по системах ППО, скупченнях військ і артилерійських підрозділах противника. При тому за умов, які, вочевидь, ускладнюють використання авіації. А темпи подібного насичення обмежуються, скоріше за все, навіть не фінансовими спроможностями чи побажаннями Пентагона, а виключно технологічною базою виробника.

Більше того, у США заплановано і нарощування випуску нових пускових установок до них - щоправда, не на гусеничній базі БМП “Бредлі”, а на легких колісних тягачах, у складі системи HIMARS M142. Які, з певною долею наближення, схожі на "гради" з ракетами-переростками. І діють, до речі, також за принципом "стріляй-і-тікай". Ці установки американська армія активно випробовувала у ході навчань Saber Strike в Естонії. Вочевидь, випробування пройшли успішно.

Не треба бути тонким стратегом, щоб зрозуміти, що до "ударів по терористах" чи навіть до "втручання в локальні конфлікти" ці тисячі й тисячі не надто складних ракет не мають жодного стосунку.

А призначені вони для подолання передових підрозділів ППО. Для "прорубування коридору" для крилатих ракет, котрі можуть піти в глибину території противника. Противника, який потенційно має засоби ППО - але в недостатній кількості, щоб надто довго стримувати потік керованих - і при тому дешевих і дуже чисельних ракет.

Не складно припустити, що таких противників у США може бути тільки два. Це Китай - і Росія. При тому до означення "країна з потенційно ефективними, але малочисельними засобами ППО" підходить радше Росія. Бо реальну бойову ефективність усіх оцих реальних С-400 і перспективних С-500 (на відміну від комплексів середнього радіусу дії - "Торів" і "Панцирів") ніхто іще окрім російського Міноборони не оцінював. Тому у Вашингтоні припускають, що вона може бути високою. Але відносно невелика кількість засобів ППО - при тому як середнього, так і великого радіусу дії, у поєднанні з великою протяжністю кордонів, робить "перевантаження" системи ППО цілком реальним.

Паралельно із насиченням військ тактичними ракетами, у США ударними темпами почались розробки комплексів середнього радіусу дії, які дотепер були заборонені за умовами договору про РСМД. Окрім того, США та Японія створюють нове покоління радарних систем, здатних протидіяти ультразвуковим ракетним комплексам, які є на озброєнні у Китаю - та, якщо вірити Володимиру Путіну, і в Росії.

А іще одним характерним моментом, який позначає зміни в геополітичній позиції США, є те, що радник з питань нацбезпеки президента США Джон Болтон озвучив пропозицію до Москви та Пекіну стосовно того, що всі подальші міжнародні угоди в сфері озброєнь повинні мати не двосторонній, як то було в період завершення "холодної війни", а тристоронній характер. Оскільки без обмеження на озброєння Китаю ніякі заходи з боку США та Росію миру на планеті, на його думку, гарантувати не можуть.

Все це вкупі наштовхує на думку, що у Вашингтоні готові до співіснування в межах "триполярного" світу. Втім, якщо зважити на реальну кількість ядерної та конвенційної зброї - і на геополітичні підходи Москви та Пекіну, ця зміна політики США є просто спробою встигнути за змінами в реальності.