Пенсійний майдан: Росіяни готові до протестів проти Путіна

У Росії визрів протест. Принаймні, такими є результати моніторингу, який здійснює російський "Левада-центр". Зокрема, 41% респондентів вважають "цілком можливим", що в місці їх проживання пройдуть масові виступи проти падіння рівня життя. У лютому 2017 року таких було 19%.

А 28% росіян готові прийняти в цих виступах особисту участь (проти 8% ще у березні цього року). А коли дослідники конкретизували питання, уточнюючи, що протести стосуватимуться саме пенсійної реформи, кількість готових вийти на вулицю складала вже 37%. Хоча взяти участь в протестах з політичними вимогами готові 23%. Таким чином, протестний потенціал на Росії наразі є найвищим за все третє тисячоліття. Перевищуючи два попередніх піки - у 2005 (коли монетаризували пільги) і у 2008-09 (коли Росію накрила економічна криза).

І хоча готових вийти на барикади поки лише неповна третина – в багатьох випадках цього достатньо для того, щоби поставити владу у скрутне становище. Особливо владу, яка давно відвикла від масових протестів.

Причина сьогоднішнього незадоволення – це, звичайно, пенсійна реформа. Яку не вдалося приховати за гучними фанфарами мундіалю, чи безконечною тріскотнею телевізора про те, що "всім стане краще жити – от тільки трішки пізніше".

Більше того, істотна частина росіян (33%) все ще сподіваються, що Путін відправить закон на доробку, не прийнявши в сьогоднішньому вигляді. Або навіть просто візьме – і заветує (17%). Якщо ці надії виявляться марними – готовність до протестів, як економічних, так і політичних, помітно зросте.

Розуміння причини незадоволення дозволяє прогнозувати і перебіг протестів. На відміну від більшості дотеперішніх виступів (за винятком, хіба що, далекобійників, що протистояли системі "Платон"), цього разу протести, скоріше за все, будуть попервах суто економічними.

І проходитимуть не тільки – і не стільки – у Москві та окремих крупних містах. Бо найтяжчий удар реформа нанесе по людях передпенсійного віку в провінції. Характерно, що переважна більшість таких людей – це традиційний електорат Володимира Путіна, який не може не відчувати себе обманутим.

Майбутні російські протести не будуть ліберальними за своєю природою. Оскільки люди вимагатимуть "турботи" про себе з боку держави. А в потребі підвищувати пенсійний вік російські ліберальні економісти також, насправді, не сумніваються. Цілком природно, що очолять подібний протест далекі від лібералізму сили. При тому Кремль цілком сподівано спробує загнати протест у рамки підконтрольної та керованої КПРФ. А свій шанс на популярність так само неминуче спробують використати всі ліві (і не тільки ліві) політсили Росії.

Але характер направду масових протестів не може надто довго залишатись суто економічним. Бо ставити вимоги до чинної російської влади, яка явно не збирається йти на поступки, відверто безглуздо. І до вимог стосовно скасування пенсійної реформи неминуче додадуться політичні компоненти. Спочатку – регіональні, щодо звільнення найбільш одіозних та корумпованих губернаторів. Потім виникне недовіра мас до уряду Медвєдєва. Далі, загалом, зрозуміло.

При тому у російської влади іще залишається немале "вікно можливостей". Пенсійна реформа може бути і справді переглянутою у бік пом'якшення. Бо хоч Володимир Путін і вибудував свій рейтинг на "відмові від компромісів під тиском", той факт, що реформу здійснював "виключно російський уряд", дає йому шанс для маневру.

Крім того, у Кремлі майже гарантовано запустять декілька керованих "протестних проектів", які спробують зіткнути між собою лобами. Колосальний адміністративний та силовий ресурс, чисельні пропагандистські засоби, дезінформаційні спец операції в публічному проторі – все це обов'язково буде кинуте проти некерованої частини протесаного руху. Який, при належному вмінні кремлівських політ технологів, цілком може так і не відбутися, обмежившись рядом спонтанних і не скоординованих виступів у регіонах. Але для такого "удару на випередження" потрібні політтехнологи, а не Росгвардія у важких обладунках. Використання якої, до слова, матиме швидше протилежний ефект. А режим, який впродовж останніх п'ятнадцяти років звик робити ставку виключно на силу, майбутню "війну за пенсії" цілком може й програти.