Трамп з гранатою: Чому нові санкції розсварять ЄС та США на втіху Путіну

Простежити за всіма подробицями американської санкційної політики в останні тижні стало доволі складно. Оскільки Вашингтон веде "санкційні війни" з півдесятком противників одночасно.

Втім, якщо абстрагуватись від баталій із Китаєм та Іраном, то на американо-російському фронті за останні дві доби трапились тільки дві істотні події.

По-перше, Мінфін США оголосив про нові санкції проти фізичних, та юридичних осіб, пов'язаних з "кремлівським кухарем"  Євгеном Пригожиним. Тим самим, котрий є співзасновником приватної військової компанії Вагнера, чиї бійці підтримували сепаратистів та російських військових на Донбасі. Також Пригожин є організатором "тролеферм", які і дотепер загиджують соцмережі корисними для Кремля коментами.

Під санкції потрапили петербурзька "М Інвест", суданська Meroe Gold Cо. Ltd, китайська Shen Yang Jing Cheng Machinery Imp & Exp, гонконгські Shine Dragon Group і Zhe Jiang Jiayi Small Commodities Trade Company. Всі вони допомагали Пригожину обходити введені проти нього санкції.

Коментуючи санкції, очільник американського Мінфіну Стівен Мнучін заявив,  що Пригожин і контрольована ним мережа експлуатують природні багатства Судану заради особистого збагачення і поширюють "зловмисний вплив" по ​​всьому світу. Сумніватися в потрібності подібних санкцій, звичайно, не доводиться.

Інша ініціатива, на цей раз, американського Держдепу, вийшла дещо менш однозначною.

Учора держсекретар США Майк Помпео оголосив про намір Вашингтона скасувати поправку до закону 2017 року "Про протидію противникам США за допомогою санкцій", яка виводила будівництво "Північного потоку – 2" з-під дії американських санкцій. Згідно зі статтею 232 якого, санкції поширюються на компанії, які свідомо беруть участь в будівництві російського експортного газопроводу, і надають інвестиції або постачають товари вартістю понад $ 1 млн одноразово або $ 5 млн за останні 12 місяців.

На думку керівника американської дипломатії, для європейських компаній, що брали участь в проекті, профінансувавши близько половини вартості російського газогону, новоприйняте рішення означає: "припиняйте роботу негайно або ризикуєте отримати неприємні наслідки". "Неприємні наслідки" – це, насправді, делікатний евфемізм. Йдеться про загрозу заморожування активів в США та відключення від можливості отримання послуг в банківській і фінансовій сферах.

Все б нічого, але проблема полягає в тому, що Shell, Engie, Uniper, Wintershall і OMV, які брали участь в проекті, вже видали російській стороні кредити на 4,7 мільярди євро. На ці гроші "Газпром" закупив труби і встановив їх на морському дні. І як тепер "вийти" з цієї ситуації, не зовсім зрозуміло. Грошей "Газпром" не поверне – інвестиційні угоди не передбачали такого сценарію, і будь-який арбітражний суд підтримає позицію російського монополіста. Можна, звичайно, просто відмовитись від здійснених інвестицій і вийти з проекту, подарувавши без малого 5 мільярдів євро "Газпрому". Але назвати такий результат перемогою здорового глузду над російським монополістом теж якось не виходить.

Тож ситуація виходить вкрай цікавою. Бо, з одного боку, протидія "Північному потоку – 2" є логічним і вкрай потрібним кроком, спрямованим на обмеження російського впливу на країни Західної Європи. З іншого ж боку, стиль і логіка реалізацій американських санкцій не тільки поглиблюють розкол того, що колись називалося трансатлантичним партнерством. Нелогічні й непродумані кроки дискредитують самі санкційні механізми і вносять сум'яття в глобальну економічну реальність.

Якби Вашингтон у 2017 році пригрозив санкціями всім співінвесторам "Північного потоку-2" – питання про будівництво газогону було б зняте з порядку денного. Навіть яки б у Кремлі і знайшли всі необхідні для будівництва 10 мільярдів, відмова європейських енергетичних компаній брати участь в проекті помножила б на нуль і його політичну підтримку.

Але тоді "Північний потік -2" з-під дії санкцій вивели. При тому зробив це соратник Дональда Трампа, тодішній держсекретар Рекс Тіллерсон. Проявивши не надто велику політичну далекоглядність. В результаті якої проект російського газогону було практично завершено. Теперішні санкції, в разі прийняття, будуть не тільки нелогічними, але й недієвими. Вони навряд чи захистять ЄС від російського газу і не допоможуть українській ГТС. Також вони призведуть до зайвих сварок між США та ЄС – які явно потішать відомо кого. Такою вийшла прикра історія про те, як добрі наміри призвели до не дуже добрих наслідків. Виключно через брак професіоналізму як чинного президента США, так і його зовнішньополітичної команди.