Торгівля і Крим: Для чого Зеленський їде до Ердогана

Складається враження, що команда Зеленського хоче скористатися тим, що зробили попередники для досягнення масштабного зовнішньоекономічного успіху. Питання лише у тому, якою буде ціна цього успіху

Журналіст відділу «Світ»
Торгівля і Крим: Для чого Зеленський їде…
Фото: Ukrayna Ankara Büyükelçiliği/ Посольство України в Турецькій Республіці/Facebook

Прес-служба чинного президента України продовжує інформувати громадян про графік закордонних візитів Володимира Зеленського. Після того, як було визначено дати поїздок до Вашингтону та Варшави, настала черга й Анкари.

Зокрема, сьогодні стало відомо, що 7-8 серпня президент України перебуватиме з візитом у Турецькій Республіці, де планує зустрітися з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом, Вселенським Патріархом Варфоломієм, а також з представниками української та кримськотатарської громад.

Для чого потрібен цей візит українському президентові, який голосно декларує прозахідний курс, після обрання відвідує ЄС, очікує на зустріч із президентом США — і раптом поспіхом їде до турецького лідера, який перебуває в епіцентрі одразу кількох скандалів, які сьогодні руйнують стосунки Туреччини із Заходом?

Відповідей на ці питання є декілька. І однією з ключових є слово "торгівля". Туреччина традиційно коливається між другим і четвертим місцем у переліку головних торговельних партнерів України. Товарообіг між державами складає цілком пристойну суму у, без малого, 4 мільярди доларів. При тому із дуже, дуже вагомим позитивним для України сальдо — наприклад, 2017 року до Туреччини було експортовано товарів і послуг на 2,5 млрд доларів, тоді як імпортовано продукції на 1,26 млрд. Але за прогнозами експертів, цю вагому суму можна як мінімум подвоїти — якщо підписати угоду про зону вільної торгівлі.

Робота в цьому напрямку почалася ще сім років тому — коли 2012 року тодішній прем'єр Віктор Янукович дав завдання розпочати відповідні переговори тодішньому міністру економічного розвитку Петру Порошенку.

І півтори місяці тому, наприкінці червня, заступник міністра закордонних справ України Василь Боднар доповів, що угода "готова на 99%", але неузгодженою залишається "тематика, пов'язана з тарифами на сільськогосподарську продукцію і певну частину послуг". Простіше кажучи, не існує жодних політичних чи ідеологічних перешкод, сторони банально не можуть домовитися про конкретні фінансові умови. Що, в свою чергу, може надовго загальмувати прийняття фінального документу.

Натомість "молода команда" президента України, після низки чутливих зовнішньополітичних поразок — на кшталт повернення Росії до ПАРЄ, потребує ефектної перемоги. І ЗВТ з Туреччиною на роль такої перемоги цілком підходить.

З іншого боку, і Ердоган, на тлі скандалів з закупівлею російських С-400, після яких непрості стосунки із США стали ще гіршими, а союзники по НАТО всерйоз задумались над можливістю припинення членства Анкари в альянсі, та після початку нового наступу на сирійських курдів, який викликав різку реакцію в Європі, також потребує якихось зовнішньополітичних успіхів. І можливості переорієнтувати свій експорт у разі погіршення стосунків з Європою — чи подальшого падіння платоспроможності Росії.

В якості певного "авансу" для України напередодні зустрічі із Зеленським очільник турецького МЗС Мевлют Чавушоглу черговий раз наголосив, що Анкара не визнає "тимчасової окупації Криму", та продовжуватиме політику активного захисту прав кримських татар.

За таких умов існує ненульова ймовірність, що політична рішучість обох сторін призведе до ряду компромісів, які, в кінцевому підсумку, дозволять таки підписати угоду про вільну торгівлю. Хоча й не під час найближчої зустрічі — але впродовж кількох тижнів чи місяців.

Проблема полягає в тому, що турецька сторона впродовж багатолітніх переговорів робила все можливе, щоби вивести з-під дії ЗВТ сільськогосподарську продукцію — зосередивши дії угоди на промислових та сировинних товарах. Простіше кажучи, щоби закріпити ситуацію, за якої Україна поставляє до Туреччини чорні метали, отримуючи навзамін промислові продукти. Зараз позиція дещо пом'якшилася, але Анкара все рівно дуже неохоче погоджується на зниження податків на продукцію АПК.

Такий варіант може видатись прийнятним для Зеленського, за яким, як відомо, стоїть радше промислове, аніж сільськогосподарське лобі.

Природно, що на переговорах сторони торкнуться й питань захисту прав кримських татар. Для чого в Анкари у наявному геополітичному пасьянсі є помітно більше можливостей, ніж в Києва.

На тлі зустрічі Зеленського та Порошенка на пам'ять приходить ще й відверто безумна версія Telegram-каналу "Легітимний" про те, що у екс-президента України Петра Порошенка нещодавно в Стамбулі відбулася неофіційна зустріч з Ердоганом, який готовий надати йому притулок в разі кримінального переслідування. Але, знаючи зовнішньополітичну поінформованість екс-президента, подібне припущення видається не надто правдоподібним. Порошенко — не радикальний мусульманин, щоб звертатись до Ердогана за "порятунком" і однозначно зможе вказати на карті світу з півдесятка безпечніших для себе місць.

Втім, якими би не були інтереси екс-президента Петра Олексійовича, угода про вільну торгівлю з Туреччиною, над якою немало попрацював і він, стане однією з ключових тем розмови між президентами. І, в перспективі, має шанс стати помітним імпульсом для розвитку української економіки.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme