Хто і для чого розпочинає громадянську війну на Філіппінах

Ми якось звикли, що Ісламська держава – це Сирія та Ірак, це Лівія та шматки північної Африки (де, насправді, теж не зовсім Ісламська держава, а союзна їй людожерська Аш-Шебаб – але то вже подробиці). Це, на крайній випадок, глибоко законспіровані осередки в Західній Європі, де молодих і "всім розчарованих" мусульман записують у воїни Аллаха.

А тут раптом якимось чином бойовики ІД змогли "висадитись" аж на Філіппінах, хоча про океанський флот із бородатими чоловікам за штурвалом і чорним прапором на щоглі ніхто дотепер начебто не чув. Походження цього "десанту" залишилось для українських читачів загадкою.

В реальності, звичайно, все було простіше. Ніхто й нікуди не плив. Втім, про все – за порядком.

Чим острів Мінданао відрізняється від решти Філіппін

Острів Мінданао – другий за розміром і найбільш південний із крупних філіппінських островів. Мешкає на ньому 22 мільйони живих душ (із 100-мільйонного населення Філіппін). При тому переважна більшість мешканців острова – близько 60 відсотків – є християнами. Відкритих мусульман на острові мешкає близько 30 відсотків. Хоча ці дані можуть бути неточними. Так історично склалося, що бути мусульманином на Мінданао було престижно з 14 по 17 століття, коли острів входив до складу кількох місцевих султанатів. Потім, після прибуття агресивно налаштованих іспанців, вигідніше стало бути християнином. Тому реальне, а не деклароване співвідношення, ймовірно, становить по 40% для представників кожної великої релігії.

При тому як іспанці, так і згодом американці використовували доволі жорстку тактику поведінки з місцевим населенням – особливо з мусульманською його частиною. Зводилась ця тактика у вилученні землі, і неконкурентних умовах для мусульманських комерсантів. На короткий час, впродовж Другої світової війни, мешканці Мінданао примирились з американцями задля знищення спільного ворога – японців, але згодом сварки відновились. Після проголошення незалежності від США в 1946 році роль утискувачів місцевих мусульман взяв на себе вже уряд незалежних Філіппін. В результаті економічний розвиток Мінданао є істотно повільнішим, а добробут – значно меншим ніж у інших частин острівної держави

Хто воює проти урядової армії Філіппін

Філіппінські посадовці за кожної можливості підкреслюють, що повстання на Мінданао – це не "повстання голодних і знедолених філіппінців-мусульман", а "вторгнення бійців Ісламської держави". І вкотре демонструють трупи кількох індонезійців, вбитих за декілька останніх днів, як доказ того, що радикальний іслам "вторгся" на філіппінський острів.

В реальності все виглядає зовсім інакше. Сьогоднішнє загострення, центром якого стало містечко Мараві – лиш одне із довгого ланцюжка жорстких і кривавих зіткнень манільського уряду з мусульманськими повстанцями на Філіппінах.

Напали на місто бійці цілком філіппінської терористичної "Групи Мауте" – невеликого угруповання, очолюваного, власне, Абдулою Мауте. Ці радикали відкололися свого часу від "Фронту ісламського визволення Моро" – потужного ісламсько-націоналістичного руху корінних мешканців Мінданао та інших південно-філіппінських островів. Група ця за 40 років існування добряче попила крові уряду в Манілі, який не міг здолати її ні силою, ні дипломатією. Аж поки в 2012 році не було підписано угоду про те, що південним островам буде сформовано особливу автономію, а повстанці "Фронту визволення" не складуть зброю на умовах повної і всезагальної амністії. Повстанці зброю склали – але в невідомому для філіппінської армії місці, якусь автономію теж було сформовано, обидві сторони незадоволені одна іншою, але поки ведуть переговори. Натомість ті, хто вирішив боротись за повну незалежність – в тому числі і "група Мауте" продовжують боротьбу, як вміють і як можуть.

А як же Ісламська держава, прапори якої буцімто вивішували повстанці над захопленим Мараві? – може здивуватись читач. Схоже, чорні нашивки і прапори "група Мауте" використовує головно для залякування філіппінської армії та місцевих обивателів, оскільки ні арабських інструкторів, ні якихось командних ланцюжків між цими організаціями помічено не було, а за словами одного з місцевих мерів, бійці "групи" – це погано озброєні місцеві мешканці. В одному з таборів яких, щоправда, знайшли листівки ІД, але чи не були ці листівки завантажені з Інтернету й роздруковані – ніхто до пуття не знає. Втім, зважаючи на "політику відкритих дверей" Ісламської держави, яка охоче приймає в свої ряди будь-яких виродків з ултраісламськими гаслами, проблем із членством у "групи Мауте", в разі потреби, не виникне.

Чому Дутерте мусить впоратись із терористами

Умиротворення конфлікту на Мінданао є "справою честі" для чинного філіппінського президента Дутерте, для якого острів є традиційною електоральною вотчиною. Політична кар'єра Дутерте почалась із того, що він впродовж 22 років був мером Давао, найбільшого міста на Мінданао. Тому активізацію "групи Мауте" філіппінський президент сприймає як особистий виклик, і відповідає на нього, використовуючи всю міць немалої філіппінської армії. Поразка в двобої з ісламістами стане для нього фактором "втрати обличчя" і може призвести до кінця його політичної кар'єри.

А тим часом решті світу залишається надіятись, що Дутерте і справді впорається з ісламістами – і не тільки силою, але й політичними рішеннями, які ослаблять підтримку терору мешканцями Мінданао. Бо масштабна нестабільність, в яку може поринути 100-мільйонна держава, складена з десятків етносів та багатьох релігій, може потенційно призвести до трагедії не меншої, ніж ті, що спостерігаємо зараз у Сирії та Іраку.