Теракт в Барселоні: Як зупинити смертельні фургони ісламістів

Теракт в Барселоні, який забрав життя 13 людей і більше сотні відправив на лікарняні ліжка, став найбільш кривавим в Іспанії з березня 2004 року, коли ісламісти заклали бомби у приміські потяги і вбили 191 особу.

Відповідальність цілком сподівано взяла на себе "Ісламська держава", вкотре нагадавши світові, що попри успішний наступ на її твердині і ймовірне скоре зникнення з політичної карти світу, зникати з реальності вона, на жаль, поки не збирається. Хоча будь-якої достовірної інформації стосовно того, чи були нападники членами ІД, чи просто піддались пропаганді радикальних ісламістів і вчинили теракт самотужки, на разі немає.

При тому реального водія смертоносного фургона, схоже, так і не затримали. А заяви іспанської поліції про двох затриманих співучасників теракту теж мають достатньо попередній характер. Як, приміром, і стосовно офіційного орендатора смертоносного фургона, якого почали розшукувати як головного учасника теракту, і який за годину прийшов до поліції сам, із заявою що фургон у нього нещодавно вкрали.

Другий аналогічний теракт, який ісламісти спробували вчинити в Камбрільсі за кілька годин після Барселони, поліції вдалось фактично зірвати. Там терористи зуміли поранити сім осіб, після чого і самі полягли під кулями стражів порядку.

Схема теракту була "класична" для сучасної Європи – наїзд фургоном на беззахисний натовп туристів і наступна хаотична стрілянина терориста. Вантажівка у Ніцці, яка 14 липня в'їхала у натовп, вантажівка у Берліні 19 грудня, вантажівки та фургони в Стокгольмі й Лондоні – список можна продовжувати достатньо довго. При тому автомобілі почали використовувати не тільки ісламісти, але і європейські ультраправі – чи просто божевільні. 19 червня у Лондоні та 29 липня у Парижі легкові автомобілі атакували людей, які виходили з мечетей.

Чи можна в принципі зупинити атаки з використанням автомобілів? Очевидна відповідь, звичайно, негативна. Автомобілі – як кухонні ножі, вони є всюди, і з їх допомогою можна вбивати людей. Відмовитись від них ми не в змозі.

З іншого боку, місця масового відпочинку людей – в тому числі, пішохідні туристичні променади – цілком можна захистити від несанкціонованого в'їзду. Подібні системи є біля британського парламенту та багатьох американських офіційних установ – які свого часу вже атакували вантажівками – щоправда, начиненими вибухівкою. Такі системи використовуються в Ізраїлі.

"Мертве" блокування в'їзду на пішохідні вулиці (а зупинити вантажівку можна тільки бетонними, а не розсувними металевими конструкціями), звичайно ускладнить життя місцевим мешканцям. Але побутові незручності – не така вже й велика ціна за те, щоби велелюдний об'єкт був викреслений зі списку можливої терористичної атаки.

Все це стосується непростих прикладних аспектів теракту. Якщо ж говорити про його реальні причини, то все іще складніше. Бо хвиля обурення стосовно "мусульманських біженців, які понаїхали до Іспанії і тепер ріжуть всіх направо й наліво", піднімається зараз головно на Росії, а не в Іспанії. Як не особливо піднімалась вона у Франції чи Німеччині, коли теракти відбувались там. В чому причина?

Та хоча б у тому, що з двох підозрюваних один марокканець. В Іспанії живе більш ніж 700 тисяч марокканців – і вік цієї общини перевищує пів тисячі років. Другий – із іспанської заморської території, африканського анклаву Мелілья, завойованого іспанцями невдовзі після завершення Реконкісти. Мешканці цих територій здебільшого мають іспанське громадянство, але навіть у разі його відсутності – можливість їздити до Іспанії без віз. Жоден із них не є "ісламським бойовиком, що вдавав із себе біженця".

І проблема з молодими симпатиками "Ісламської держави", схоже, полягає не в прийомі біженців – а в наявності великої кількості молодих асоціальних людей – без адекватної роботи, без родини, без інтересу до життя. Які й ведуться на заклики ісламських проповідників – як велись свого часу молоді й освічені випускники університетів на агітацію "молодих троцькістів", "червоних бригад" та іншої наволочі. Які, до слова, вбивали ні трохи не менше за "Ісламську державу". І закриттям кордонів, "всенародним обуренням" чи навіть початком антимусульманських погромів цю проблему не вирішити.

В суспільстві завжди є певний відсоток молодих людей, яким "спокійно не живеться". Якщо їх енергію спрямовують в потрібне русло – з них виходять сміливі першовідкривачі (ну, виходили раніше – зараз, коли землю досліджено, а в космос літають вчені, а не авантюристи, із цим гірше), браві вояки спеціальних підрозділів чи кіношні каскадери. У разі ж, якщо вони залишаються сам-на-сам зі своєю жагою звершень у вузьких рамках нудного світу "навчання-робота-телевізор-соцмережі-діти-старість", все виходить далеко гірше.

Шанси отримують не тільки алкоголь і наркотики, ці безвідмовні засоби для віртуальних "великих звершень", але й не дуже розумні та дуже злі люди, які обіцяють їм небеса – в обмін на кров безневинних. Розібратись з цією проблемою далеко важче, ніж дати нові повноваження спецслужбам, чи навіть закрити кордон для мігрантів. Але без її вирішення скоро доведеться забороняти не тільки автомобілі, але й кухонні ножі.