"Божевільні мулли" з Тегерана виявилися розумнішими за Путіна і кинули Асада

Ще кілька тижнів тому Depo.ua писав, що Росія з Іраном, попри начебто союзницькі стосунки, невдовзі посваряться. Впродовж останнього тижня Іран зробив декілька серйозних кроків у цьому напрямку.

Після п’ятничного сеансу цікавих, але не зовсім логічних заяв російського Міноборони про те, що після знищення "8 тисяч об’єктів інфраструктури", терористів в Сирії, здається, стало тільки більше, здавалося, що час публічних одкровень про цю війну закінчився.

З якоїсь точки зору так і вийшло. Голосних заяв ніхто більше не робив. Єдине, що Тегеран – по-англійськи, тихо і не попрощавшись – почав виводити війська з Сирії. Війська, яких, звичайно, там і до того не було.

За інформацією, яку оприлюднив Bloomberg з посиланням на західні військові джерела, іранська влада вирішили вивести бійців елітних підрозділів Корпусу стражів ісламської революції із зони бойових дій в Сирії. Офіційна причина - занадто високі втрати. При тому як серед солдатів – так і серед офіцерів, з генералами включно. Ймовірно, останньою краплею стала загибель бригадного генерала Хосейна Фадаї, яка трапилась 12 грудня. Хоча, безумовно, відведення військ почалось ще до цього інциденту. Можливо, після важкого поранення одного з керівників бойовими діями в Сирії - генерал-майора Касема Сулеймані. Загалом в Сирії за деякими даними, загинуло 6 іранських генералів. Іранська опозиція навіть повідомляла, що кілька іранських генералів відмовилися воювати в Сирії, за що постали перед трибуналом.

Втім, як би там не було, ще у жовтні джерела в США заявляли, що в Сирії можуть воювати від двох до семи тисяч іранських гвардійців. На даний момент на стороні сирійських урядових військ б'ються, за американськими даними, не більше 700 іранців. І ті можуть невдовзі попрощатись з негостинною сирійською землею в осяжному майбутньому. Таким є результат спільного асадівсько-ірансько-російського наступу, який, схоже, захлинувся, так до ладу і не почавшись.

Виведення значної кількості елітної іранської піхоти автоматично ставить Росію перед потребою або "заходити" в Сирію значною кількістю своїх наземних підрозділів – або, від гріха подалі, евакуювати авіацію. Судячи з тих самих п’ятничних промов, більш ймовірним видається саме другий варіант. Кремлівська надія створити залежний протекторат в Сирії, загрібаючи жар іранськими руками, схоже, наказала довго жити.

Втім, на цьому непрості моменти в стосунках Москви та Тегерану, здається, не скінчились. Бо на додачу до тихої евакуації військ з Сирії, Іран посприяв ще й обвалу на нафтовому ринку. Ні, звичайно, сьогоднішні цінові антирекорди й падіння нижче позначки 37 доларів за баррель – це, не в останню чергу, результат того, що 4 грудня ОПЕК так і не змогла визначити квоти на видобуток, і всі добувають, хто скільки може.

Але заява про те, що з нового року Іран вийде на ринок з мінімум 500 тисяч баррелів на добу, а впродовж короткого часу подвоїть цю цифру, і що навіть ціни, нижчі за 30 доларів за барель, на ці плани ніяк не вплинуть, стала фінальним ударом по нафтовому ринку. Ударом, який чітко відчув на собі як рубль зокрема, так і російська економіка загалом.

Таким чином, ірраціональна ненависть до Заходу – єдиний фактор, що об’єднував Іран та Росію – виявилася занадто слабкою для того, щоб стримати вкупі союз двох держав з багато в чому протилежними інтересами. Тим паче, що збройні апетити Тегерану, після відміни санкцій, багато в чому може задовольнити Китай. З яким, на відміну від Росії, можна розрахуватись вуглеводнями. І хоча поки що Тегеран не оголосили "офіційним недругом" – це, схоже питання часу. "Вороже кільце" стискається довкола Росії.