Візит у Пекін: Кім Чен Ин обирає шлях Лукашенка

"Невідома особа прибула до Китаю на броньованому потязі через місто Даньдун". "В готелях, вікна яких виходять на залізницю, припинили бронювання". Так виглядає не сценарій голівудського блокбастеру. Так ЗМІ описують державний візит північно-корейського диктатора Кім Чен Ина до Пекіну. Який, здається, є його першим іноземним візитом за кордон з моменту приходу до влади в 2011 році. Втім, жодних офіційних підтверджень якого ні з боку КНДР, ні з боку Китаю наразі так і не прозвучало.

Час для цього візиту виглядає вельми логічно. Китайський очільник Сі Цзіньпін щойно закріпив свою владу, фактично гарантувавши собі довільний — себто, скоріше за все, довічний — термін правління. Тому і Китаю, і Північній Кореї саме час розставити всі акценти в стосунках, дійові особи в яких, ймовірно, не будуть змінюватися впродовж десятиліть.

Щоправда, той факт, що впродовж попередніх 7 років у Пекіні якось не поспішали зустрічатись з Кім Чен Ином, явно свідчить про те, що до його політики у Піднебесній ставилися несхвально, і зайвий раз обтяжувати себе переговорами не хотіли. Приміром, Кім Чен Ір, батько сьогоднішнього корейського диктатора, навідувався до Китаю куди регулярніше.

Але зараз, вочевидь, ситуація змінилася. І при тому достатньо очевидно, як саме. Поки Кім Чен Ин активно випробовував ракети, Дональд Трамп надсилав авіаносні ударні групи, а мешканці Південної Кореї тренувались за дві хвилини добігати до бомбосховища, у Пекіні не надто переживали з приводу того, що китайський вплив на Північну Корею раптом ослабне. Звичайно, нафту, бензин, і, ймовірно, ракетні двигуни Пхеньяну поставляла Росія — але практично всі інші аспекти міжнародної торгівлі КНДР контролював Китай. Який, до слова, міг і справді за бажання, зруйнувати корейську економіку санкціями.

Але зараз, коли переговори між Північною і Південною Кореями призначені на другу половину квітня, а в травні, не виключено, Кім Чен Ин говоритиме — особисто чи через посередників — із Вашингтоном, гарантії збереження китайського впливу на Пхеньян явно похитнулися.

Бо в разі будь-якої, навіть мінімальної нормалізації стосунків між Пхеньяном та Сеулом почнеться якась економічна співпраця. Яка, може, і не призведе до омріяного на Олімпіаді об'єднання Корей — принаймні, в осяжному майбутньому, але цілком може дати Кім Чен Ину можливість лавірувати між авторитарними союзниками із Пекіну і непевними друзями із Сеулу.

Втім, зацікавлений у подібній зустрічі і Кім Чен Ин. Оскільки візит до Китаю напередодні переговорів з Трампом дає йому можливість продемонструвати, що його країна, хоч і є маргінальним режимом, але може маневрувати між двома найбільшими економічними потугами планети. А такий аргумент у тому непростому політичному торзі, який розгорнеться у Фінляндії між американськими та корейськими дипломатами, дорогого коштує.

Чи вдасться Кім Чен Ину стати свого роду "корейським Лукашенком", і впродовж десятиліть лавірувати між двома глобальними центрами політичної і економічної потуги, як то робить його білоруський колега, покаже час. Але в будь-якому випадку, навіть така ситуація здається кращою, ніж та агресивна, але при тому достатньо беззуба мілітарна риторика, якої дотримувалась адміністрація Дональда Трампа у стосунках з північнокорейським режимом дотепер.