“Таємна інавгурація” Лукашенка: Як в Білорусі утворилося дві паралельні реальності

Сьогоднішня процедура "інавгурації" виконувача обов'язків президента Білорусі пройшла у камерному форматі. Анонси цієї події ніде не звучали, присутніми на ній були кілька сотень осіб з числа посадовців та депутатів білоруського парламенту. Поклявшись на Конституції, Лукашенко зобов'язався "дотримуватися і захищати" основний закон і "свято та сумлінно виконувати високі обов'язки", які на нього цим законом покладені. Голова Центрвиборчкому Лілія Єрмошина вручила йому президентське посвідчення. Кінець історії. Що виглядала як блискавична спецоперація — ще о дев'ятій ранку декотрі білоруські міністри, за чутками, не знали про факт проведення церемонії, а за дві з гаком години все вже й завершилося.

Ані високих закордонних гостей, ані навіть дипломатів на події не було. Воно й не дивно — якщо ЄС не визнає легітимності Лукашенка, а російських послів бацька традиційно недолюблює, то з можливих гостей залишається хіба хтось із братньої Африки. Проїзд кортежу Лукашенка пройшов без вітальних натовпів. Піди тепер розбери, котрі з тих натовпів справді вітальні, а котрі — не дуже. Для збереження таємниці та ефекту несподіванки не було навіть теле- та радіотрансляції дійства. Щоб зайвий раз всіх "80% прихильників" не дратувати, напевно. Хоча це, формально, є порушенням білоруського законодавства.

Дві паралельні реальності в Білорусі, які з'явились у день виборів, в одній з яких переміг Лукашенко, а в іншій –Тихановська, сьогодні були затверджені документально та процедурно.

Перша Білорусь – та, котра з кишеньковим парламентом, перетрушеним урядом і чисельними ОМОНівськими кийками – отримала свого президента.

Інша – побита, пошарпана, але готова до протестів – залишилася осторонь від цього "свята". Хоча ні – коли про "інавгурацію" стало відомо, на вулицях Мінська негайно з'явилися люди з плакатами: "А король-то голий" та іншими образливими для "інавгурованого" словами.

В першій реальності подію коментує спікер Путіна Пєсков. На думку якого все, що відбулося – "це абсолютно суверенне внутрішнє рішення білоруського керівництва, і якщо таке рішення керівництвом прийнято, значить, так там вважали за доцільне".

В другій реальності все, що відбулося – це "якийсь фарс". Оскільки від такої "інавгурації" колишній президент Білорусі не стає менш колишнім. Зовсім навпаки". Так прокоментував ситуацію міністр закордонних справ Литви Лінкявічюс.

А загалом, секретність довкола цієї знакової події дуже чітко засвідчила, що попри браваду, ОМОН і селфі з автоматами, Лукашенко не має повного контролю навіть над центром власної столиці. Себто на якийсь час і в якомусь місці, за допомогою бронетехніки і тисяч "космонавтів" у шоломах і з кийками, він цей контроль встановлює, а потім – вимушено, через обмежену кількість ресурсів, знімає. Так і живе.

І проблема Лукашенка, схоже, полягає в тому, що оту "другу" Білорусь йому не вдалося примусити до покори. Ні за тиждень після виборів, ні за місяць, ні до дня "інавгурації". І розкол між паралельними політичними реальностями, в одній з яких він – "легітимний" та "інавгурований", а в іншій - тривіальний узурпатор, тільки наростає. І цей розкол не вдасться вилікувати імітацією реформ, зміною міністра внутрішніх справ чи навіть власною відставкою – із передачею влади довіреній особі. Білорусь, здається, переросла "режим агродиктатора", і потребує тотальної політичної модернізації. Яка відбудеться – і, скоріше за все, задовго до завершення чергового терміну Лукашенка при владі. Шкода тільки, що потягом справжньої Білорусі до змін можуть скористатися дуже, дуже різні люди.