Сюрприз від Богдана: Чому референдум Зеленського викликав здивування навіть в Кремлі

Між Україною та Росією йде п'ятий рік гібридної війни - при тому Кремль продовжує стверджувати, що участі у цій війні Росія не бере. Відповідно, жодних прямих домовленостей з Києвом Москва підписувати наразі не збирається. Домовитись з Росією наразі не вдається за жодним пунктом - навіть стосовно обміну полоненими. Президент Росії не привітав свого українського колегу із обранням на посаду, кинувши стандартну хамовиту фразу про те, що вітатиме, коли з'явиться за що. Росія роздає паспорти громадянам України на Донбасі, і якось пояснювати цю поведінку не збирається ані перед Києвом, ані перед ЄС, США, ООН - чи ким завгодно ще. Росія всіма силами й засобами підштовхує Україну до переговорів з ватажками сепаратистських "республік" - щоб не нести взагалі ніякої відповідальності за результати подібних переговорів.

І от на цьому чудесному тлі новопризначений голова адміністрації президента Володимира Зеленського Андрій Богдан кидає кілька ваговитих фаз. Про те, що у команді нового президента допускають проведення референдуму щодо мирних угод з Росією. Так ніби ці угоди досягнуті - чи, принаймні, хтось бодай згоден починати про них говорити. І все, що потрібно - це аи під угодами стояли не підписи Зеленського чи когось із його команди, а підписи всієї повноти мудрого і розважливого українського народу. Не більше і не менше.

До всього вищепереліченого можна додати іще декілька дрібниць На кшталт того, що в Україні немає закону про референдуми (точніше, якби є _- але його визнано неконституційним, і нічого кращого парламент наразі не створив). Чи того факту, що справді всеукраїнський референдум вдасться провести тільки тоді, коли вільно проголосувати на ньому матимуть можливість і мешканці Донбасу та Криму. Не кажучи вже про те, що референдум ніколи не був, не є і не буде дієвим інструментом міжнародної політики. Яскравим прикладом цього є ситуація у Великій Британії, яка за три роки перетворила свою зовнішньополітичну лінію на загальноєвропейське посміховисько, а ініціатори дійства стрімко сховались у кущах, надавши можливість чинному прем'єр-міністру всоте виносити варіанти узгодження народного волевиявлення з політичною волею народних же обранців, і рахувати не дні, а години до омріяної відставки.

Кожен пристойний конспіролог з табору порохоботів, звичайно, побачить у цій історії переконливе свідчення того, що "команда Зеленського вже про все домовилась із Путіним", і тепер тільки шукає нагоду презентувати народу і легалізувати ці домовленості. Але у Кремлі знають, що ніяких угод, насправді, іще не існує. Про них тільки доведеться домовлятись - і то не зараз, а через півроку-рік, коли електорат Зеленського почне питати в свого обранця, коли саме настане обіцяний мир з Росією. Тому і на відверто дивні пасажі української сторони "за референдум" прес-секретар Путіна Пєсков відповідає якоюсь малозрозумілою скоромовкою. Зокрема, про те, що референдум - це, звичайно, добре, але це внутрішня справа України, а "ми б очікували конкретні кроки, перш за все, в руслі виконання мінських домовленостей... Ми чекаємо цих кроків, але поки їх не бачимо", - і все таке інше. Включно з традиційними пасажами про те, що війна на Донбасі - це внутрішньоукраїнський конфлікт, тому й домовлятись Москві із Києвом якби немає про що...

Тому можна по-різному ставитися до нової команди. Але бажання її представників продемонструвати трепетну любов і повагу до народної думки (а не бажання перекласти відповідальність за слизьке політичне рішення на плечі електорату, як міг би хтось подумати) цього разу була продемонстрована у дещо недолугий спосіб.