Рейтинг росте: Чи правда, що Трамп знову стає президентом

У день, коли Сенат США приймає рішення про ймовірний (точніше, малоймовірний) імпічмент Дональда Трампа, чинний президент США користується фактично найвищою за роки правління підтримкою – як серед американців, так і у власній партії. А на демократичних праймеріз перемагає соціаліст, в якого є мінімальні шанси здолати Трампа

Рейтинг росте: Чи правда, що Трамп знову…

Вчорашній виступ президента Сполучених Штатів перед обома палатами Конгресу за змістом до болю нагадував виступи радянських генсеків. Дональд Трамп розповів про швидке зростання економіки і боротьбу з бідністю. Про 7 мільйонів нових робочих місць – і про 70-відсоткове зростання на фондових ринках. Про 12 тисяч нових заводів та фабрик – і про зростання надоїв... пардон, прибутків бюджету. Ні про який імпічмент він не сказав ні слова. Про зовнішню політику США, від гріха подалі, Дональд Трамп теж скромно промовчав.

Що було причиною такої райдужної промови? Невже просто бажання продемонструвати навіть не "покерне обличчя", а вигаданий тріумф в складній ситуації?

Здається, що ні. Оскільки причини для оптимізму в чинного президента США є, і вони – немалі.

Пунктом першим можна назвати той факт, що всі впливові соціологічні служби США повідомляють про небачено високий рейтинг чинного президента. Наприклад, FiveThirtyEight повідомляє, що 43% американців схвалюють роботу президента – що є найкращим показником з березня 2017 року. За даними Gallup все навіть ще краще – оскільки роботу президента схвалюють 49% американців.

Пункт другий, яким може потішитися Дональд Трамп, полягає в тому, що його діяльність підтримують 94% республіканців – що є реально "космічним" результатом для Сполучених Штатів. Цей самий момент фактично ставить Трампа поза конкуренцією на наступних праймеріз серед республіканців. Цей момент дозволяє йому конвертувати фактично всю підтримку в реальні голоси на наступних виборах (бо, наприклад, підтримка діяльності президента-республіканця серед демократів нерідко "не спрацьовує", оскільки біля урн переважає партійна лояльність). І цей же факт сильно зменшує шанси на те, що якась помітна кількість республіканських сенаторів відважиться проголосувати за відставку Трампа.

А пункт третій, що працює на користь ймовірного електорального успіху Трампа, полягає в тому, що в Демократичній партії лідерство у гонці наразі демонструє Берні Сандерс. До якого, з одного боку, дуже специфічно ставляться навіть його колеги по партії. Які вважають, що "незалежний сенатор", який здобув свої політичні вершини самостійно,  є насправді ніяким не демократом, а прихованим – а може, і не надто прихованим – соціалістом. Що, врешті, не так далеко від правди. Сандерс, який свого часу провів медовий місяць, подорожуючи по СРСР, хоч і не значиться у списку прихильників комунізму, не раз озвучував достатньо радикальні ідеї. На кшталт того, що американці, які мають нерухомість на суму 1 мільярд доларів, повинні платити 77 відсотків податку.

При тому Сандерс "грає не за правилами" всередині Демпартії. Врешті, так само, як "не за правилами" грав Трамп всередині Республіканської партії. Але політичні еліти демократів зовсім не поспішають перефарбовуватися в соціалістів. Тому в разі, якщо він стане єдиним кандидатом від своєї політсили, на істотну підтримку партії розраховувати не доведеться.

А президентська кампанія у США майже неминуче перетвориться на нове шоу Трампа під девізом "американські цінності проти червоної загрози". З дуже сподіваними результатами.

Тому чинній українській владі слід морально готуватися до нових непростих зустрічей з Дональдом Трампом, його радником – адвокатом Рудольфом Джуліані, і рештою персонажів з близького оточення чинного президента США.

Ну, або діставати з шафи нехитрі "двоходівки" часів Порошенка – на кшталт закупівлі американського вугілля в потрібний для Трампа момент.

От, наприклад, щедро наділений політичним чуттям президент Білорусі Лукашенко, в якого виникли проблеми із поставками російської нафти, вже встиг поговорити з Помпео про ймовірність поставок зі США. Які, звичайно, будуть символічними – але дозволять Александру Григоровичу і про дружбу зі США поговорити, і Володимира Володимировича всмак подратувати.

А коли говорити всерйоз, то повторне обрання Дональда Трампа на посаду президента США стане для української дипломатії вельми радикальним викликом. Від вміння впоратися з яким буде залежати як стратегічне партнерство Києва та Вашингтона, так, не виключено, і шанси на продовження існування країни в суверенному вигляді.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"