Свобода пересування чи кінець безвізу: Що принесуть українцям "ковід-паспорти"

Ідея дозволити вільно мандрувати між країнами туристам, які вже були вакциновані від COVID-19, фактично, з'явилась іще до появи перших вакцин. "Ковід-карти" для тих, хто перехворів коронавірусом, почали розробляти в Чилі іще в кінці весни 2020-го року. Ідея не прижилась – в першу чергу, через незадоволення громадян появою "привілейованої касти". А також туманними на той момент уявленнями стосовно того, скільки триває постковідний імунітет.

Але після початку масової вакцинації ідея, ясна річ, отримала нове дихання.

Активно лобіює "ковід-паспорти" Всесвітня туристична організація. Є така структурна одиниця в ООН, якщо хто не чув. Але міжнародні організації – то пів біди. Набагато впливовішими лобістами цієї ідеї стали країни, помітна частина ВВП яких в той чи інший спосіб залежала від туризму. Мова йде про Грецію, Кіпр, Іспанію та, частково, Італію.

Ба більше того, Греція вже й підписала угоду, з Ізраїлем, яка дозволить людям, вакцинованим проти коронавірусу – а таких в Ізраїлі вже більше 60%, – вільно пересуватися між двома країнами. Втім, не тільки курортні, але й суворі північноєвропейські країни, на кшталт Данії, активно готуються видавати сертифікати про вакцинацію.

Є в ідеї і опоненти. Найпотужнішим з яких, напевно, можна вважати Францію. Представники країни вважають, що говорити про  "ковід-паспорт" стане можливим тільки тоді, коли вакцинація вже якийсь час буде загальнодоступною. В усіх інших випадках йтиметься про незаконні та невиправдані привілеї для окремих груп населення.

Втім, прихильникам "паспортизації", ймовірно, видалося переманити на свій бік канцлерку Німеччини Ангелу Меркель. Яка після вчорашнього "відеосаміту" лідерів ЄС заявила, що до літа було б зовсім непогано створити стандартизований сертифікат про вакцинацію. Щоправда, при тому президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн прозоро натякнула, що на додачу до технічних труднощів у цій справі "є ще чимало відкритих політичних питань". Що в перекладі з дипломатичної на загальнолюдську означає, що фінальні домовленості на цю тему іще навіть не проглядаються.

Хоча насправді всі історія з "ковідними паспортами" зараз і справді складається із суцільних питань без відповідей. По-перше, чи використання будь-якої вакцини вважатиметься належною підставою для отримання "паспорту"? Адже не тільки в Україні масово використовується індійська версія Oxford/AstraZeneca. Є, наприклад, громадяни Угорщини та Кіпру, які вакцинувалися "Спутник V". По-друге, чи визнаватиме ЄС "паспорти", видані в європейських країнах, котрі не є членами ЄС, на кшталт Великої Британії? Чи буде визнаватись у Європі сертифікат про вакцинацію, який планує затвердити ВООЗ? Поки будуть знайдені відповіді на ці питання, та буде укладено відповідні домовленості – чи не з'являться штами вірусу, стійкі до вакцин? І чи не зникнуть антитіла в тих, кого вакцинували взимку, в першій хвилі? Допоки не будуть отримані чіткі відповіді на всі ці питання, "ковід-паспорт" не стане універсальним документом, здатним відкрити шлагбаум на кордоні будь-якої країни – учасника Шенгенської угоди.

Україна формально не відстає від європейського та загальносвітового тренду. Зокрема, ще на початку лютого Міністерство цифрової трансформації України браво відрапортувало, що в разі потреби готове розробити і впровадити аналогічні українські сертифікати. Питання тільки в тому, що наш МОЗ якось не дуже встигає із вакцинацією. Принаймні, поки що. Оскільки наразі складається враження, що до літа буде провакциновано хіба лікарів, що мають справи з відповідними хворими, і, в кращому випадку, якусь частину "груп ризику". Решті, схоже, доведеться розраховувати на країни, де українців в ролі туристів готові приймати за негативними тестами. А таких, окрім Кіпру, Болгарії та Хорватії, в Європі наразі не помітно.

З іншого боку, держави, економіка яких значною мірою залежить від українських заробітчан, зроблять все можливе для того, щоби цих заробітчан отримати. Наприклад зараз, коли Івано-Франківська зона перебуває в червоній карантинній зоні, місцеві мешканці з результатами негативного тесту стрімко і без проблем долають польський кордон. При тому, що йдеться про будівельників, а сезонні польові роботи ще й не розпочалися. Цілком ймовірно, що завершивши вакцинацію власного населення, вони прийматимуть робітників з негативними тестами і вакцинуватимуть їх –принаймні, першою дозою – просто на кордоні. Разом із підписом зобов'язання прийти на вакцинацію за два тижні за місцем перебування. Такі заробітчани, ймовірно, стануть першою хвилею пересічних українців, що отримають вакцину.

Тому якими б не були побажання євроспільноти щодо "стандартизованого сертифікату", і як би не хотілось туристам скинути з себе тягар карантинних обмежень, на практиці, здається, хаос на кордонах цього літа нікуди не подінеться. Ані "зеленого квитка" для вакцинованих, ані "залізної завіси" для невакцинованих у реальності не буде. Окремі країни діятимуть, спираючись на національні інтереси, а не на брюссельську бюрократію. А відновити вільний рух Європою зможе тільки тотальна вакцинація і перемога над коронавірусом, а не хитрий папірчик з великою печаткою.

Фото: depositphotos