Світ роботів та поселення пенсіонерів: Як пандемія коронавірусу змінить планету

Початок карантину вийшов болісним не тільки для політиків із іміджевими втратами, підприємців зі збитками, і всіх живих – хто мріє в такому стані на якийсь час залишитись.

Особливо гостро відчули на собі нову реальність батьки школярів. Приміром, автор цих рядків отримав чудову можливість зайнятися освітою трьох нащадків – із першого, четвертого та дев'ятого класів відповідно. Ну, точніше "дистанційною освітою" мали займатися педагоги школярів, яких, не зважаючи на коронавірус, продовжують для чогось щодня гнати до школи. Але в перші дві доби справи йшли зовсім кепсько. Навіть найбільш старанні педагоги обмежилися розсилкою "лінків на корисні ресурси". На помітній частині яких знайти щось корисне було навіть складніше, ніж у теперішніх підручниках.

Втім, "перегрупувавшись", і зрозумівши, що цей дощ – надовго, педагоги вже почали поєднувати лінки та конкретні відеоуроки – з завданнями для виконання. Вся історія виглядає поки не надто технологічно – комунікація відбувається у Вайбері, в тому числі – з пересилкою фотографій готових завдань. Але зважаючи на очевидний прогрес за якихось чотири робочих дні, є надія, що через тиждень-другий з'являться і якісь відеолекції, і опитування в якомусь софті для проведення конференцій. А там, коли неймовірна кількість роботи обридне педагогам, хтось може й сайтик із тестовими формами та автоматичним обрахунком балів на коліні складе. Натомість ті, хто не засвоїть "Нової реальності", має реальні шанси опинитись з випускним класом, абсолютно не готовим для чергового ДПА, чи, страшно сказати, ЗНО.

В такий спосіб, перехід освіти у дистанційний режим впродовж чотирьох днів карантину в декотрих містечках України зробив більш помітний прогрес, ніж за багато років його безплідної пропаганди. Звичайно, це спосіб навчити плавати, кинувши у глибоку річку. Зате він працює.

IT та стеження за людьми

Іншим цікавим варіантом розвитку ІТ-систем за умов розповсюдження коронавірусу мала би стати поява технологій, спрямованих на доставку особисто значущої інформації до конкретних громадян. Як, приміром, в Ізраїлі, де людина, що контактувала із хворим на коронавірусну інфекцію, отримує повідомлення про цей факт. Або навіть загальнодоступними стають маршрути пересування хворих по місту – викладені в анонімній формі, у якості перестороги для тих, хто міг із хворими перетнутися. Але подібні методики в Україні навряд чи спрацюють. Хоча б тому, що чимало людей, які щасливо уникли переходу на контракт з мобільним оператором, зовсім не поспішають розкривати свою ідентичність хоч оператору, хоч правоохоронцям – навіть для отримання важливої персональної інформації. Епідемія рано чи пізно закінчиться, а зайві знання у правоохоронців залишаться. Ще й на ринок рано чи пізно потраплять. У нас тут не Ізраїль. Тому персоналізоване інформування громадян у країнах, які не можуть гарантувати збереження особистих даних (а в реальності стовідсотково гарантувати не може ніхто), напевно, не приживеться.

Закрити пенсіонерів

Радикальна ініціатива Великої Британії, де вирішили, що епідемія триватиме роками, і все, що можна зробити – це "закрити" на кілька місяців людей літнього віку у квартирах, а молоді дати шанс перехворіти і жити, як жилося дотепер, можливо, набуде популярності. В разі, якщо доведе свою дієвість, звичайно. Використання подібної методики, насправді, може стати базою для своєрідного "ейджизму" – за якого осіб похилих років будуть поважати, оберігати, і тримати вдома. Або, із часом, у специфічних "карантинних поселеннях"

При тому вірус поставив нове і вкрай цікаве завдання перед співробітниками спецслужб Китаю, які вже звикли використовувати системи масованого розпізнавання облич як дієвий і незамінний інструмент у своїй праці. Поява великої кількості людей у різноманітних масках істотно порушила роботу комп'ютерних нейромереж, що займалися розпізнаванням. Втім, за чутками, китайські ІТ-фахівці потроху справляються – хоча точність визначення особи все ще далека від шуканих 99%, але 80% поріг (нижче якого немає особливого сенсу у використанні) системи розпізнавання людей у масках вже переступили. Шпигувати ж за лбдьми необхідно.

Контроль за грошима

Скорочення кількості особистого спілкування, яке в останні роки нескладно було помітити і без будь-якої епідемії, зараз цілком логічно тільки пришвидшується. Що, в свою чергу, підштовхуватиме спеціальні служби як тоталітарних, так і демократичних держав до нових спроб перлюстрації і обробки електронних комунікацій. І якщо з перехопленням інформації на рівні провайдерів проблем, скоріше за все, не виникне, то адекватна обробка мільярдів інформаційних транзакцій все ще залишається недосяжною метою, до якої, вочевидь, буде залучено нейромережі та елементи штучного інтелекту.

Втім, наслідки коронавірусу явно не обмежаться освітою та роботою спецслужб. Оскільки з епідемією зіштовхнулася й індустрія. Катастрофа у промисловому Ухані продемонструвала прецікаві речі. Зокрема, стосовно того, що глибоко роботизовані надчисті підприємства для "вирощування", травлення і порізки кремнію практично не постраждали від епідемії. На відміну від збиральних цехів – та інших ділянок виробничого процесу, залежних від людей. У такий спосіб, епідемія коронавірусу, вочевидь, стане черговим поштовхом для промислової роботизації. У якій Китай, попри кількість, якість і невисоку ціну робочих рук, і дотепер був лідером.

Посприяє епідемія коронавірусу і радикальним змінам у логістиці. Починаючи від адресної доставки дронами, і закінчуючи пришвидшенням розвитку автопілотів не для піжонських "Тесл", а для магістральних залізничних локомотивів та важких вантажівок. Водіїв яких зараз вимушені пропускати, не зважаючи на всі карантинні заходи, всі без винятку країни ЄС – оскільки саме вони є станови хребтом руху товарних потоків, без якого перспектива голоду може стати цілком реальною.

Тому, попри всі неприємності, загрози, і навіть відверто жахливі епізоди, які може принести нам коронавірус, епідемія стане ще й черговим викликом для людства, простором для винахідливості й технічного прогресу. Принаймні, дуже б хотілося на це надіятися.