Сварка Ердогана з Нетаньягу: Навіщо Анкарі мусульманський союз проти Ізраїлю

Туреччина, одна з перших країн, які свого часу визнали існування держави Ізраїль, перейшла до відкритого дипломатичного конфлікту з Тель-Авівом. Міністерство закордонних справ Туреччини вчора примусило ізраїльського посла Ейтана Наєха покинути країну для консультацій на невизначений проміжок часу. У відповідь Ізраїль наказав турецькому консулу в Єрусалимі Хусну Гуркан Тюркоглу, який відповідає за стосунки Туреччини з палестинцями, повернутися додому для консультацій. Посол Туреччини в Тель-Авіві, як і посол Туреччини у Вашингтоні, вже покинули країни свого призначення.

Трохи пізніше Туреччина викликала ізраїльського генерального консула в Стамбулі Йосі Леві Сафрі і також попросила його покинути країну.

Керівники країн обмінялись по-східному барвистими образами.

Зокрема, президент Туреччини заявив у вівторок, що "Нетаньягу є прем'єр-міністром держави апартеїду. Він має кров палестинців на своїх руках і не може приховувати злочини, напавши на Туреччину". У своєму Твіттері президент Туреччини заявив, що Ізраїль окупує країну беззахисних людей у порушення резолюцій Організації Об'єднаних Націй, і запропонував Нетаньягу "проконсультуватися з десятьма заповідями, якщо він хоче урок людяності".

У відповідь на що прем'єр-міністр Бенджамін Нетаньягу нагадав Ердогану, що "Людина, яка посилає тисячі турецьких солдатів на окупацію північного Кіпру та вторгнення в Сирію, хай не проповідує нам, коли ми захищаємо себе від замахів Хамасу. Людина, чиї руки забарвлені кров'ю незліченних курдських громадян у Туреччині та Сирії, є останньою людиною, яка проповідуватиме нам про етику ведення бойових дій".

Останній інцидент подібного масштабу відбувся між країнами в 2011 році, коли Ізраїль з використанням сили зупинив турецьку флотилію, яка намагалась прорвати блокаду сектору Газа - після чого країни практично заморозили стосунки на п'ять років, а потім "по-тихому" примирилися.

Чим закінчиться сварка цього разу - наразі сказати складно. Все залежить від того, які цілі ставить перед собою турецький президент.

Можливо, Ердоган робить якісь ритуальні дипломатичні тілорухи просто тому, що в іншому випадку його не зрозуміють ані мусульмани сусідніх країн, ані громадяни Туреччини, якщо на те пішло. В такому разі, скандал невдовзі затихне, і за місяць-другий дипломати повернуться до звичного режиму роботи.

Втім, цілком можливим є і варіант, за якого Туреччина спробує реалізувати свої претензії на регіональне лідерство, влаштувавши сеанс демонстративного захисту прав палестинців - і звернувши увагу мусульманської спільноти регіону на той факт, що монархії Перської затоки, ці постійні суперники Анкари у перегонах на звання регіонального лідера, цього разу фактично повністю проігнорували достатньо жорсткі дії Ізраїлю.

Оскільки перебувають зараз у статусі ситуативних союзників Тель-Авіву у можливій скорій війні з Іраном. Скориставшись цією обставиною, Ердоган цілком може звинуватити Саудівську Аравію та її сателітів у "зраді ідеалів мусульманської єдності".

Ще однією причиною рішучості Ердогана може бути той факт, що здійснюючи тиск на союзника США в регіоні, Анкара може виторгувати у Вашингтону в обмін на послаблення цього тиску торгівельні чи військові преференції. В такому разі майбутнє турецько-ізраїльського протистояння в більшій мірі залежить від позиції США.

В будь-якому разі, попри надзвичайно жорстку риторику, доводити справу до практичної військової чи навіть економічної конфронтації Анкара, звичайно, не стане. Оскільки в разі розростання конфлікту, Тель-Авів завжди може розраховувати на дієву підтримку Вашингтону - як економічну, так і військову.

Натомість в Анкари у регіоні наразі є тільки два вкрай ситуативні і ненадійні союзники: Москва і Тегеран. При тому що Путін дав повний карт-бланш Тель-Авіву на знищення іранських сил в Сирії, а сам Тегеран завше ставився до Туреччини з погано прихованою ворожістю. Тому далі жорстких і образливих коментарів у Твіттері Ердоган в протистоянні з Ізраїлем, здається, не піде.