ЧС 2018
Вибори-2019
Онлайн
Сектор
Спецпроекти
Країна Укропів

Сурков оголосив столітню війну: Імперія має розпастися

Санкції діють, "Іскандери" вже не сміються – але цього замало. Російська імперія має розвалитися на шматки, цього разу вже остаточно. Бо це божевілля ніколи не закінчиться

Depo.Світ
10 квітня 2018 14:07
ФОТО: depo.ua

6 квітня Мінфін США оголосив про нові антиросійські санкції. Принципово нові, бо вперше вони б'ють настільки сильно і влучно по Кремлю, по його "гаманцях", по системотворчих персонажах. Ну, і по, власне кажучи, "рідних і близьких" очільників нинішнього авторитарного режиму. "Російський уряд веде підривну і деструктивну політику по всьому світу, в тому числі, продовжує окуповувати Крим і провокує насильство на сході України", - це слова того самого Стівена Мнучіна, міністра фінансів США, який і оголосив новий санкційний удар. Також готуються санкції за отруєння в Солсбері, уже розглядається можливість введення санкцій конкретно за хіматаку в Сирії, як наслідок підтримки людоїдського режиму Асада.

Вже 9-го квітня, у понеділок після Великодня, ці санкції почали давати результат. Упав рубль, побігли униз показники РТС, російських підсанкційних компаній та компаній підсанкційних бізнесменів. "Внук" Єльцина (чоловік доньки зятя першого президента Росії) Олег Дерипаска опинився перед загрозою технічного дефолту однієї із ключових його компаній, РУСАЛ. І це, як стверджують експерти та сама логіка процесів, тільки початок.

Цілком логічно визнати, що зусилля Заходу є послідовними, правильними і корисними – для відновлення загальносвітового порядку. США, які є головним локомотивом нової "холодної війни", діють поступово, крок за кроком, даючи Росії можливість відступити, вийти із ситуації з мінімально можливими втратами. Санкції взагалі - штука дуже дієва. В короткостроковій перспективі. І за умови відповідної реакції, за умови розуміння протилежною стороною. Два приклади - КНДР та Іран. Скільки б ці режими не намагалися тримати хвіст пістолетом - але знайшовся і на них ключик. Звісно, не панацея, але тут і зараз вони подіяли і на Ісламську Республіку, і на Народно-Демократичну. Те саме відбувається і в ситуації з Росією - тиск на кремлівський режим поступово посилюється, ось уже підібралися до сім'ї в прямому значенні цього слова, починає давати уже цілком відчутні результати. Тобто, якщо розглядати ситуацію з тактичної точки зору, дії Заходу аболютно правильні. Вони направлені на послаблення системи і її подальшу трансформацію.

Але 9 квітня, в журналі "Россия в глобальной политике" вийшла одна дуже цікава стаття за скромним підписом "Владислав Сурков". Можливо, це простий збіг. Хоча, зважаючи на кремлівську любов до ефектних жестів, можна припустити, що Сурков свідомо виводив цей програмний текст саме на момент після введення таких потужних санкцій. В статті, теж не без натяку названою "Самотність напівкровки" (Сурков же, якщо розібратися по суті – Владислав Арданбекович Дудаєв, наполовину чеченець і росіянин), йдеться про те, що з 2014 року для Росії настала нова епоха. Епоха, яку Сурков окреслив як відмову від шляху як на Захід, так і на Схід. Мовляв, чотири століття йшли в одному напрямку – своїми не стали, тепер чотири століття, із Лжедмитрія починаючи, йдемо в іншому – і тут нас за своїх не визнали. Пора, значить, відокремитися і жити своїм персональним життям. Чи то бобилем на околиці, чи то альфа-самцем у натовпі фанатів і прихильників. Сам Владислав Арданбекович, звісно ж, натякає на другий варіант.

Сурков, як відомо, уміє красиво і ефектно висловити свої думки. Але головне в цьому тексті – не форма, а суть. А суть така, що Кремль – Сурков же цілком очевидно висловлює не свою власну позицію, а, так би мовити, державницький вектор – збирається грати у довгу, затяжну облогу. Облогу самих себе, облогу, в яку кремлівські загнали країну і режим власноруч. Але причини цієї облоги не грають ніякої ролі – бо ж у Кремлі на це питання своя особиста думка, відображена в тому ж сурковському тексті. Винні всі, крім них. Захід, Схід, ЄС, Китай, США, Україна – всі, крім них самих.

А це означає – чи, принаймні, має означати – лише одне. Те, що Кремль не піде ні на які поступки. Єдині поступки, на які він може піти – це на компенсацію постраждалим бізнесменам, про що уже заявив на засіданні уряду тамтешній "сімеон бекбулатович" Дмитро Медведєв. Та ще на можливість холопам на великі свята їсти не тільки траву і лопухи, а й щось смачніше. Про лопухи, звісно, жарт – але тільки до певної міри. Згадайте, якою була ситуація в СРСР в кінці 80-х, що довелося рятувати країну західною гуманітарною. Це тому, що при владі був ліберал і демократ (за російськими мірками) Горбачов. А якби ні? В книжці Едуарда Тополя "Завтра в России" чудово описано - що було б, якби влада в той момент виявилася жорсткішою. Скажімо, у форматі "перемоги ГКЧП". Тотальні контроль і талонизація, битва і убивства за буханку хліба - і все це під патріотичними гаслами, під вивіскою "Увесь світ проти нас".

Що це означає для нас? Це означає, що ніяких поступок на Донбасі і в Криму не буде. Це треба розуміти і жити з цим. Так, як живе Ізраїль зі своїм арабськими сусідами. Треба забути про навіть середньострокову перспективу повернення до Донецька і Луганська. Про завершення війни. Можливо, навіть доведеться повністю перейняти ізраїльський гендерний досвід комплектування збройних сил. У нас із цим вже успіхи - чимало жінок служать за контрактом і в АТО, але в армію їх не призивають, як чоловіків.

І найголовніше. Це означатиме, що єдино можливим варіантом завершення цього всепланетного божевілля таки стане винятково розпад Росії на шматки. До речі, ще одна відома, можливо, навіть знакова персона для сучасної України – журналіст Віталій Портніков – буквально 6 квітня, в день запровадження санкцій, у своєму відеоблозі полякав глядачів цією самою історію, заявивши, що розпад Росії – це найгірший із варіантів.

Звісно, з логікою пана Віталія у тій частині, що така подія викличе серйозні наслідки – в тому числі й техногенні – сперечатися немає сенсу. Але є у його спічі й дуже спірні речі. Наприклад, він нагадує 1918-й рік і розпад Російської імперії. Мовляв, згадайте, як тоді було Україні. Але штука якраз у тому, що та Україна була всередині цього організму – а нинішня уже за її межами. Так, як, скажімо, Польща. Чи Румунія. Сильно поляків зачепив цей розпад? Війна і "диво над Віслою" сталися уже тоді, коли червона Росія перемогла білу – тобто це уже наслідок не розпаду, а, навпаки, зміцнення відродженої під іншою вивіскою імперії. Дуже багато біженців побігло з України до Польщі? Аж ніяк, принаймні, українською проблемою міжвоєнної Польщі були не наддніпрянські біженці, а галицькі аборигени, які заявляли про свої права.

Звісно, і біженці, і катастрофи – це все буде. Без цього ніяк. Але згадайте Югославію. Всередині відбувалося справжнє божевілля. Але навіть країни, які межували із цією країною, яка розліталася на шматки і при цьому відчайдушно воювала у форматі "всі проти всіх" – не можна сказати, щоб аж так постраждали. Тому не треба боятися розпаду Росії. Треба до нього готуватися. Просто брати і жити з усвідомлення того, що рано чи пізно за Хутором-Михайлівським почнеться кривава бійня. А тому на цей момент у нас повинні бути надійно захищені кордони, готова армія, поліція і таке інше. Тому що дійсно, Портніков правий – нас це торкнеться. Не може не торкнутися. Але боротьба із уламками імперій – це не боротьба з імперією. Та й не до України тоді буде всім чим Кубанській, Воронезькій чи Ростовській народним республікам. Крім того, територія на Росії безмежна, за Уралом майже не заселена – от туди всі ці потоки біженців і треба буде скерувати тому зовнішньому управлінню, яке, цілком очевидно, займеться ситуацію на просторах екс-РФ. (А займеться обов'язково, і тому є як мінімум одна, але залізобетонна причини – ядерна зброя. Згадайте, як Буш-старший відмовляв українців від незалежності. І що він перше спитав у Єльцина після дзвінка із Віскулів в грудні 1991-го? "У кого ядерна кнопка". Тож втручання Заходу, перш за все США, у розпад імперії – цілком прогнозоване. А ще ж можна буде поживитися, наприклад, нафтогазоносною галуззю, яка в силу територіальної віддаленості від Москви може відпасти однією із перших – за сприятливим, звісно ж, умов.)

Так, це ситуація, з якої немає простого виходу. Хіба що Путін отримає табакеркою по скроні, а Медведєв – чи хто там прийде на зміну – буде повністю залежним від США. Самі оцініть імовірність такого розвитку подій. І не забудьте, що буквально 20 років тому Росія уже була в такій залежності. Але як тільки до влади прийшли люди із КДБшними погонами і почала рости в ціні нафта – імперія тут же почала відроджуватися.

Марно сподіватися, що за наступних сприятливих умов це не повториться. Імперія буде регенеруватися постійно. Така вже її природа. Тому імперія повинна зникнути. В прямому смислі – як зникали усі імперії, іспанська, французька, британська, шведська. Тільки розпад і завершення власне імперського існування може вгамувати цю "напівкровку".

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Світ