Стурбованість і миротворці: Чого Порошенко досягне на Генасамблеї ООН

Перша доба присутності українського президента на Генасамблеї ООН в Нью-Йорку минула надзвичайно діяльно

Журналіст відділу «Світ»
Стурбованість і миротворці: Чого Порошен…

Зокрема, Порошенко зустрівся з президентом Європейської Ради Туском, своїм словацьким колегою Кіскою, та спецпредставником США з питань України Волкером. Не складно здогадатись, що ключовою темою цих розмов на полях Генасамблеї була політика безпеки та ситуація на Донбасі. Ну і перспективи введення миротворчої місії, звичайно, теж. Які, попри всі подробиці, багаторазово обговорені дипломатами, з вини однієї зі сторін конфлікту як були туманними — так такими й залишаються.

Ще Петро Олексійович виступив на заході, присвяченому діяльності ООН з підтримання миру. Де наголосив на тому, що миротворча діяльність організації вимагає рішучого реформування.

У цьому, звичайно, з президентом посперечатись складно: "потреба в реформуванні" - це ще дуже делікатне формулювання стосовно того факту, що у протидії російській агресії, прикритій правом вето на Радбезі, ООН виявилась цілковито безпорадною. Разом із двома дюжинами резолюцій різних рівнів про "стурбованість". Дивно, що постпред України при ООН Єльченко, розповідаючи про недоліки Мінську і мінського процесу, не помітив недостатньої ефективності і в організації, де працює він сам — і не запропонував перенести штаб-квартиру ООН з Манхеттену, приміром, на Аляску. Раптом би допомогло.

А от промова перед українською громадою у США стала для Петра Порошенкка своєрідною репетицією його виступу перед Генасмблеєю ООН, який запланований на сьогодні. Репетицією перед вельми дружньою аудиторією, яка і до проблеми із введенням миротворців на Донбас поставиться із належним зацікавленням, і "Многая літа" заспіває, згадавши, що в Україні вже настав завтрашній день. Якій можна навіть про "найбільшу православну державу Європи" розповісти — і все рівно розчулені уніати не образяться. Хоча, якщо без іронії, то діаспоряни, які доклались до лобіювання інтересів України у Конгресі, направду зробили немало. Орден "За заслуги", який президент України вручив голові Українського конгресового комітету Америки Андрію Футею, і справді заслужений.

Але якщо повернутись на хвилю до України, то не складно передбачити, що тут злі язики, звичайно, скажуть, що практично вся поїздка Петра Порошенка до Нью-Йорку — це значною мірою самопіар із вельми туманними перспективами для держави. І навіть частково матимуть рацію.

Але проблема тут не в постаті Петра Порошенка. Він, як колишній міністр закордонних справ і керівник суверенної держави, просто "грає за правилами".

Проблема полягає в тому, що масовий і помпезний захід, на який перетворились засідання Генасамблеї ООН, насправді вже давно не вирішують жодних проблем. ГА перетворилася на такий-собі психотерапевтичний сеанс, де, наприклад, президент США Дональд Трамп може публічно і поскаржитися на Іран, який "несе хаос, смерть і руїну", і розповісти про "колосальні успіхи своєї адміністрації" - не зважаючи на істеричний сміх у залі. Власне, і більшість інших спікерів, хоч і не викликають такої бурхливої реакції аудиторії, головно скаржаться на проблеми, вирішити які ООН не в стані. Як поскаржиться за півдоби на небажання Росії допускати миротворців з мандатом ООН на Донбас і президент України Петро Порошенко. Без надії на позитивне для нас рішення Радбезу, допоки Росія користується там правом вето.

Чи є практичний сенс цього сеансу публічних скарг? Напевно, що так. Починаючи від чисто інформаційного — увага ЗМІ прикута до засідань — і закінчуючи сенсом вузькоспеціальним, дипломатичним, адже в ході голосувань на ГА часом стає зрозуміло, "хто із ким дружить". Але на практичні зміни в довколишній реальності внаслідок рішень Генасамблеї розраховувати, звичайно, не доводиться.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme