"США більше не жандарм": Як Трамп повертає Америку до 19 сторіччя

"США більше не можуть залишатися світовим жандармом... Ми розосереджені по всьому світу. Ми знаходимося в країнах, про які більшість людей навіть і не чули. Чесне слово, безглуздо", - таку заяву зробив президент США Дональд Трамп під час свого несподіваного і неоголошеного візиту до Іраку.

"Ми не хочемо, щоб і далі країни використовували нас в своїх інтересах, користувалися нашими неймовірними збройними силами для свого захисту. Вони не платять за це, але їм доведеться", - так обґрунтував Трамп свої плани відмовитись від глобального геополітичного лідерства.

Симптоматично, що заява була зроблена під час зустрічі з солдатами та офіцерами, які якраз і перебувають у країні, назву якої сам Трамп і, напевно, помітна частина його електорату якщо й чули - то навряд чи здатні самостійно знайти на географічній карті. Ця заява, напевно, добряче підбадьорила і підняла бойовий дух американських військовослужбовців. Особливо на тлі твердження чинного президента США про те, що він не планує виводити американські війська з Іраку - бо хотів би використовувати Ірак як "базу, щоб при необхідності атакувати бойовиків" розгромленої, за його ж словами, "Ісламської держави".

У такий спосіб, Ірак залишиться однією з небагатьох відносно "гарячих" точок на планеті, де залишаться американські військові після виводу військ із Сирії і перетворення американського контингенту в Афганістані завдяки більш ніж двократному скороченню на чисто декоративний елемент тамтешнього пейзажу.

Складно сказати, якою буде доля Сирії після виведення із неї американських військ. Скоріше за все, хистка рівновага, що встановилась там в останні місяці, буде знову порушена, коли турецькі танкові колони, що спішно формуються на сирійському кордоні після оголошення про вихід військ США, за декілька днів почнуть масштабний наступ на курдів. Які, в свою чергу, будуть вимушені домовлятися з Асадом. Сам сирійський диктатор, в свою чергу, може прийняти рішення про те, що настав час поквитатись із залишками мусульманської опозиції по всій країні.

На тлі цього очільники зовнішньополітичних та військових відомств Німеччини та Франції голосно й активно критикуватимуть рішення Трампа (чим, власне кажучи, Хайко Маас, Урсула фон дер Ляйєн та Флоранс Парли вже активно й займаються). Але жодних реальних кроків для стабілізації ситуації в Сирії, і стримуванні апетитів Анкари та Москви ні ЄС, ні окремі європейські держави чинити не будуть.

Втім, політика США стосовно Сирії, яка поки що не принесла Трампу помітних переваг, але вже призвела до відставки міністра оборони та цілої низки впливових дипломатів - це тільки частина проблеми.

А вся проблема полягає в тому, що на чолі провідної геополітичної потуги світу опинився лідер зі свідомістю містечкового крамаря. Якому здається, що американські війська стримують Росію в Європі та в Сирії - задарма. Себто на збиток США. І що за присутність американських військових за кордоном хтось би мав платити. Якщо у випадку з багатою Європою ця недипломатично висловлена теза має хоч якусь логіку, то у випадку із Сирією виглядає чистим нонсенсом.

Впродовж більш ніж півстоліття американські війська забезпечували геополітичні та економічні інтереси своєї держави у всіх без винятку куточках планети - і тоді "America was great". Навіть Трамп визнає, що період особливої величі США припав на "роки після Другої світової війни" - якраз на період, уколи американські війська зайшли в Європу, коли вони стримували комуністичних суперників в Азії і по всій решті світу. А зараз президент, що намагається зробити Америку "great again", впевненою рукою повертає її до ХІХ століття - глибокого ізоляціонізму та, по суті, провінційності.

Демонстративно відмовляючись захищати союзників, Трамп зраджує не тільки останніх бійців демократичної опозиції на півдні Сирії. Він зраджує ідею великого Західного світу, здатного колективно захищати свої цінності перед лицем більших та менших людожерів з усього світу.