Справжня опозиція Путіну: Чому розповіді про "Майдан" в Хабаровську – самогубство для Кремля

В Хабаровську продовжує штормити. Сьогодні йде вже 17 день протестів – і тисячі мешканців міста знову зібрались біля мерії і рушили маршем центральними вулицями міста, скандуючи "Поки ми єдині – ми непереможні!" (між іншим, девіз лівих чилійських повстанців) та "Наш край – наша правда!". І це, помітимо, у робочий понеділок. В суботу, за підрахунками активістів, на протест вийшло більше 50 тисяч осіб. Для міста з населенням у 600 тисяч – зовсім немало. І ніякий ОМОН людям особливо не перешкоджав. Не Москва, все-таки.

Про подробиці протесту в регіоні, причини і природа якого початково були далекі від будь-яких революційних настроїв, Depo вже писало. Люди просто хотіли, щоб центральна влада залишила в спокої їхнього губернатора, який наважився виграти в "єдинороса" і ставленика Кремля.

Але відсутність політичного підґрунтя протестів не завадила кремлівському пропагандисту Володимиру Соловйову розповісти про "український слід" в усіх цих подіях.

"Українські активісти розгорнули в Хабаровську акцію – закликають до відокремлення краю" – заявив Соловйов. Як докази він призводить якісь скріншоти з соцмереж. У яких, на думку Соловйова, "українські користувачі всерйоз міркують, що їм потрібно повернути свої землі". І навіть, страшно сказати, пишуть, що "Хабаровськ - це Україна". На думку Соловйова, це – неприкритий заклик до розвалу Росії". Дивно, що про Українську Далекосхідну республіку не згадав. Освіти, напевно, забракло.

Зрозуміти кремлівського пропагандиста можна. Хоч і огидно. У Кремлі настільки часто й ретельно страхали як громадян, так і самих себе "жахіттями Майдану", що зараз намагаються використати цей страх за будь-якої нагоди.

От і зараз, скоріше за все, згадавши про "Майдан", Кремль хоче досягнути двох цілком очевидних цілей. По-перше, в Москві прагнуть маргіналізувати хабаровські протести, які знайшли підтримку в інших регіонах Росії. Зокрема, а Архангельській області, куди Москва останні роки дуже хотіла надіслати не свого губернатора, а своє сміття. Хоча яка принципова різниця?

І, по-друге, заговоривши про "Майдан", в Кремлі прагнуть виправдати і легітимізувати ймовірне використання сили проти учасників протесту, які від "поверніть Фургала" плавно переходять до "Путіна у відставку". В такий спосіб, ймовірно, протести проти невдалої кадрової політики намагаються цілком штучно перетворити на загрозу національній безпеці.

Не виключено, що Кремлю це і вдасться. Але ця перемога на користь Володимиру Володимировичу явно не піде.

Оскільки тоді в російському повітрі постане одне просте питання. Чому президент, який стільки років правив країною, і за допомогою нехитрих фокусів вирвав собі іще більш ніж десятиліття влади, докерувався до того, що Росія, замість здолати "постмайданну" Україну, тепер не без труднощів обороняється від "майданів" у Хабаровську та Архангельську?

При тому питання подібного роду задаватимуть не залишки та уламки ліберальної опозиції, а праві націоналісти, яких путінська влада підтримувала багато років. Химерні особи, на кшталт духівника Поклонської, "схіігумена Сергія", який і так дозволяє собі критику чинного президента Росії такої гостроти, що хто завгодно інший міг би попрощатися з життям за десяту частину того, що повідав світові цей монах.

Складається враження, що російський президент, здійснивши процедуру "обнулення" зіткнувся з цілим рядом жорстких викликів. Починаючи від роздратування населення внаслідок падіння рівня добробуту – і завершуючи роздратуванням правих та ультраправих від того факту, що Кремль явно губить геополітичну ініціативу і поринає в глибини сплячки, яка навдивовижу нагадує період брєжнєвського "застою". І боротися з цими реальними небезпеками Путіну буде куди як важче, ніж із уявними "майданами".