Геополітичні заручники: Для якої гри Путін ув‘язнює українських моряків

Справа українських моряків, захоплених у полон біля Керченської протоки, обертається достатньо кепсько. Попри зусилля восьми кримських адвокатів, які самовіддано і з ризиком для себе особисто захищають наших військових, попри підтримку нечисельних, але відважних кримських активістів, наразі рішення "Київського районного суду" Сімферополя (тут складно сказати, яке слово слід брати в лапки) стосовно моряків невтішні.

На момент написання матеріалу п'ятьох із них заарештовано на два місяці, і не видно жодних істотних причин, через які доля інших мала би якось відрізнятися.

Звинувачують моряків за частиною 3 статті 322 КК Росії ("Незаконний перетин кордону" - вчинений "групою осіб за попередньою змовою"). Спочатку ніби збирались висувати звинувачення за частиною 1 тієї ж статті - без додатку про "групу осіб" - але такий варіант не передбачав би арешту, тому навісили третю, важчу частину. Яка в якості санкцій вже не передбачає штрафу, як перша - зате передбачає позбавлення свободи на термін до 6 років.

"Незаконний перетин кордону " у цій ситуації взагалі виглядає трохи дивно. За яким нормативним актом і з якої б точки зору не взявся хтось розглядати усю ситуацію.

Бо коли дивитись на неї з точки зору українсько-російського договору про спільне користування Азовом - то моряки могли плисти де хотіли і як хотіли. Хай навіть дотримуючись при тому вимог порту Керч стосовно проходження Керченської протоки. Порт заборонив прохід кораблям - кораблі розпочали повернення до Одеси, на тому і казці кінець.

Коли розглядати ситуацію з російської точки зору, і вважати Керченську протоку "територіальними водами" - то кораблі все одно мали право на прохід у відповідності до статті 38 Конвенції ООН з морського права. Яка передбачає, що всі кораблі та літальні апарати користуються правом транзитного проходу через морські протоки у внутрішніх водах, і "їм не можна чинити в тому перешкод".

Окрім того, з точки зору міжнародного морського права, військові кораблі користуються правом екстериторіальності. За винятком випадків, коли вони здійснюють збройну агресію. Тому доки наші моряки залишались на борту своїх полавзасобів - то вони були на території України.

Яку покинули тільки тоді, коли російські спецпризначенці їх звідти вивели. З точки зору російського права, саме ці спецпризначенці виходять ініціаторами, чи, як мінімум, співучасниками злочину - і мають бути засуджені. А в Україні на них мала би бути заведена справа про викрадення людей.

В цьому місці виникає закономірне питання - навіщо? Для чого російські суди, однозначно за вказівкою з Кремля, шиють очевидно "липові" справи на українських моряків?

Перша відповідь є найбільш очевидною. Арешт і призначення тюремних термінів українським морякам є тривіальним актом залякування - "щоб іншим неповадно було". Залякуванням, вчиненим з метою підриву дисципліни і керованості на українському флоті. За таких умов, на жаль, є шанси на максимально жорсткі вироки.

Іншим, теж, загалом, очевидним мотивом є бажання показати "небезпеку", яку несе Україна, і професіоналізм ФСБ, яка єдина рятує Росію від засилля українських бойових буксирів. На тлі падіння рейтингу Володимира Володимировича, чергова серія із незкінченної мильної опери "вороги довкола", із якої свого часу почалось президентство Путіна, виглядає до болю передбачуваною.

А ще - має право на існування частково конспірологічна, але від того нітрохи не більш приємна версія. Росія готується до якихось нових військових авантюр в Україні, під час яких, в разі невезіння, вже російські кадрові військові опиняться в наших в'язницях. І Путін на всяк випадок бере заручників, яких в зручний момент можна буде обміняти.

Так обернеться справа чи якось інакше - але імена суддів "Київського районного суду" українцям варто запам'ятати. Можуть знадобитися - в ближчому чи більш далекому майбутньому.