Справа про отруєння Скрипаля: Як російський теракт розколов ЄС

За тиждень після того, як Велика Британія звинуватила Кремль у використанні хімічної зброї на території Сполученого Королівства — і не дочекалась з російського боку жодної виправдальної відповіді, інцидент помітили у ЄС. І навіть прийняли офіційну заяву з вимогами до Росії у справі отруєного Скрипаля.

Сповнений рішучості документ читається на одному диханні. "Європейський Союз вкрай серйозно ставиться до оцінки уряду Великої Британії, що дуже ймовірно відповідальність за отруєння російського екс-шпигуна Скрипаля несе Російська Федерація" - просто шедевр дипломатичної мови. Сухий залишок заяви полягає в тому, що "Європейський союз рішуче засуджує напад, скоєний проти Сергія і Юлії Скрипалів у Солсбері". При тому, помітимо, що в цій суворій результуючій частині геть-чисто відсутня будь-яка згадка про Росію.

Якщо зважити на той факт, що Німеччина відреагувала на події у Солсбері за добу після того, як стало зрозуміло, що трапилось, і зробила це в далеко жорсткіших виразах, можна не сумніватись, що причина затримки і виразної безпомічності офіційної реакції ЄС лежить не в Берліні, і не в Парижі. А полягає вона в потужному проросійському лобі всередині ЄС, яке спочатку затягло, а потім і вичистило майже будь-який практичний сенс з офіційної реакції ЄС на події в Солсбері.

При тому надто довго шукати це лобі також не доводиться — бо майже паралельно із заявою ЄС з'явився і коментар міністра закордонних справ Австрії Карін Кнайсль, у якому вона закликала "не поспішати" зі звинуваченнями до отримання фінальних результатів розслідування подій у Солсбері. Ну, там з'ясувати, хто саме і коли саме використав бойову отруйну речовину, і чи справді наказ про це віддав особисто Путін, і хто може підтвердити, що особисто чув, як Путін віддавав такий наказ. І якщо всього-всього цього довести не вдасться — то нема в чому переможця вчорашніх президентських виборів і звинувачувати. Складається враження, що "російський спецвідділ" в австрійському МЗС, який очолює колишня перша леді країни Маргот Клестіль-Льоффлер, що є особистою подругою Володимира Путіна, працює на відмінно. При тому є причини підозрювати, що подібну позицію займає не тільки австрійське МЗС. При тому що з іншого боку та ж Польща, реагуючи на події в Солсбері, пропонує за власною ініціативою, не багато ні мало, вислати з Варшави частину російських дипломатів і прийняти інші, не названі поки що санкції проти Росії.

Можна по-різному ставитись до стосунків між Британією та рештою ЄС напередодні Брекзіту. Можна сперечатись про реальний вплив австрійських дипломатів на політику ЄС. Але єдиний пункт, який не викликає сумнівів, виглядає наступним чином. Якщо після використання хімічної зброї на території одного все ще члена ЄС, всі решта країни-учасниці союзу узгоджують свої позиції впродовж тижня, видають безпомічний документ і при тому за допомогою національних зовнішньополітичних відомств наочно демонструють прямо протилежні ініціативи, то всі заяви євроідеаліста Макрона про спільну зовнішню політику союзу, і всі переговори про створення спільних європейських збройних сил, не вартують часу і паперу, на них витрачених. Бо якщо такою була реакція на фактичний теракт у Великій Британії, то в разі входу російських військ до Польщі, чи країн Балтії можна не сумніватись, що те саме австрійське МЗС запропонує Варшаві, Вільнюсу чи Таллінну - провести ретельне розслідування, чи справді агресію здійснюють російські війська, і з'ясувати, чи справді вони виконують безпосередній наказ російського президента. І ні в якому разі не поспішати зі звинуваченнями у бік Москви.