"Спраглі до знань": Чому російські шпигуни загрозливо розплодилися в Австралії

Сьогоднішня заява голови австралійської Служби безпеки та розвідки Майка Берджесса про "безпрецедентний" рівень шпигунства в Австралії виглядає, як практично повний повтор його ж твердження, озвученого в серпні минулого року. Єдина відмінність – цього разу безпосередній керівник Берджесса, глава міністерства внутрішніх справ Австралії Пітер Даттон, уточнив, що йдеться не лише про Китай, з яким у Канберри давні й непрості стосунки в цій сфері, але й про Росію.

При тому міністр хоч і поскаржився, що ворожих шпигунів повно в усіх сферах життя, але прозоро натякнув, де саме їх найбільше. "Ми бачимо, як науковці та академіки, що приїжджають, проникають в університетську спільноту з метою таємно збирати розвідувальну інформацію. Це завдає удару в саме серце наших уявлень про вільний і чесний академічний обмін", – сказав Даттон.

В цьому місці виникає резонне питання – чому ціллю технологічного шпигунства стала Австралія, яка, попри цілком пристойний рівень університетської освіти, на роль "Мекки західного хайтеку" ніби як не претендує? Відповідь очевидна. Хвиля антиросійських санкцій з боку країн Заходу, яка супроводжувалась скороченням консульських служб (десь – цілеспрямованим, а десь – викликаним російськими "контрсанкціями" у вигляді висилки дипломатів) призвела до того, що довготривалі академічні обміни між Росією та США були практично зупинені, а у випадку з ЄС – помітно ускладнилися. Стосовно Британії – то там "тепличних умов" для наукових обмінів ніколи й не існувало, і то не тільки з Росією, а з усіма, хто не входить в Співдружність. Будь-який навіть український науковець, що хоч раз в житті отримував британську візу, запам'ятає це надовго. З росіянами, особливо після "солсбєрєцкого шпіля", напевно, теж не краще.

І тепер ліквідовувати технологічне відставання за лекалами радянського розвідувального співтовариства російські шпигуни масово вирушили до Австралії. Що не могло не залишитись непоміченим тамтешньою розвідувальною спільнотою. Яка в 2018 році, занімівши від ентузіазму й працелюбства китайських розвідників, протягнула через парламент країни рішення про те, що промислове шпигунство є кримінальним злочином (до того, вочевидь, це було адміністративним правопорушенням, чи як?). І зараз, скоріше за все, готується радикально скоротити кількість російських, китайських та іранських "вчених" та "запрошених лекторів" у стінах своїх університетів та в складі працівників своїх хайтекових компаній.

А загалом, вся ця ситуація чимось нагадує історію з 50-х років минулого століття. Коли третій секретар радянського посольства Володимир Петров, а в реальності - радянський розвідник Володимир Пролетарський, який в реальності також займався збором "чутливої" політичної інформації та технологічним шпіонажем, в обмін на політичний притулок і грошову нагороду розкрив таємну мережу агентів СРСР на Заході, а крім того передав владі Австралії документи з дипмісії. Тоді, внаслідок свідчень Петрова-Пролетарського, вдалося викрити більш ніж 600 радянських шпигунів, включно з легендарним Кімом Філбі. Не відомо, чи вдасться Берджессу та його людям повторити "подвиг пращурів". Але в тому, що Австралія, хоч і доволі дружня до мігрантів, але зовсім не така безнадійно довірлива країна, як то може здатися, російські шпигуни, здається, скоро переконаються.