Співпраця Трампа з Путіним: Що відкопав Сенат США

Юридичний комітет сенату США оприлюднив матеріали слухань щодо зустрічі представників Дональда Трампа з росіянкою Наталією Весельницькою та чотирма її супутниками. Ця зустріч відбулася в "Трамп-тауер" 9 червня 2016 року, і вважається одним з ключових епізодів у розслідуванні ймовірної співпраці штабу Дональда Трампа з Росією.

Обсяг представлених матеріалів, звичайно, вражає - у збірці документів на більш ніж 2500 сторінок є стенограми свідчень учасників зустрічі, в тому числі сина Трампа, Дональда-молодшого, британського промоутера Боба Голдстоуна, за ініціативи якого зустріч відбулася, а також документи й відскановані рукописні нотатки очільника штабу Трампа Пола Манафорта.

Втім, зважаючи на той факт, що самі слухання відбувались ще восени минулого року, і преса США встигла повідомити читачам максимум цікавих моментів з тієї процедури - можна впевнено сказати, що в оприлюднених матеріалах немає нічого сенсаційного.

Всі зацікавлені у тій історії, в принципі, знають, що зустріч ініціював промоутер співака Еміна Агаларова Боб Голдстоун, який повідомив Трампу-молодшому, що Весельницька має і хоче передати штабу Трампа конфіденційну інформацію щодо Гілларі Клінтон.

Всі знають, що ніякого дієвого компромату Весельницька не мала - і Трампу-молодшому, Джареду Кушнеру і Полу Манафорту його не передавала. Сторони поговорили кількадесят хвилин (запис розмови є в розпорядженні Сенату). Йшлося про загальновідомі факти фінансування фонду Клінтон з боку американських бізнесменів, якось пов'язаних з Росією, а потім - заговорила про "закон Магнітського", який всім ускладнює життя. Після чого Кушнер втік, пославшись на необхідність поговорити по телефону, а Трамп-молодший ввічливо завершив зустріч за кілька хвилин після того, сказавши, що його батько - приватна особа, і ніяк вплинути на "закон Магнітського" не може. Сторони розійшлись, незадоволені співрозмовниками, а Голдстоун вибачався перед Трампом-молодшим за згаяний час. Кінець історії.

Чи дають ці матеріали можливість сказати, що "Трамп і його команда ні в чому не винні"? Чимало представників Республіканської партії у Конгресі хотіли б відповісти на це питання ствердно.

Але штука в тому, що багатосторінковий ультраретельний аналіз всієї події, здійснений перед і під час слухань, дозволяє подивитись на весь процес "згори", і охарактеризувати його як своєрідну "закінчену історію". З ходу якої чітко видно, що хоч команда Трампа і не отримала від росіян чогось вартісного, готовність співпрацювати з Москвою у них була.

Як підкреслюють критики Трампів, Дональд-молодший в ході підготовки зустрічі заявив Голдстоуну, що в разі, якщо інформація від росіян з компроматом на Клінтон виявиться саме такою, якою той її зображує, то Трамп "буде в захваті". Себто готовність до співпраці з Кремлем у штабі Трампа була.

Результат цієї готовності всім відомий. Трамп став залежним у своїй політиці від Конгресу США. Над усім його президентством постійно висить тінь "російського втручання", і він вимушений відводити її ненастанним прийняттям все нових і нових антиросійських кроків. Навіть і зараз, після публікації всім відомих фактів за результатами конгресових слухань, Трамп з дивовижною оперативністю доручив держсекретареві Майку Помпео в координації з міністром фінансів, міністром оборони, міністром торгівлі та директором національної розвідки підготувати план введення санкцій проти Росії. Цього разу - через порушення Москвою договору про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності. "Співпадіння?"

Все це можна було б розглядати як окремий політичний курйоз - якби не той факт, що насправді практично будь-яка міжнародна співпраця з Росією закінчується у подібний спосіб. У Європі і США свого часу багато говорили про те, що Росія може посприяти примиренню у Сирії. Всі бачили це примирення? Ще попередній держсекретар США Рекс Тіллерсон, наголошував, що Росія може зіграти позитивну роль у спробах "приструнити" північно-корейського лідера Кім Чен Ина і примусити його припинити ракетні запуски. Ситуація з яким хоч трохи пішла на лад (хоч як показують заяви Пхеньяну в останні дні - не так щоб дуже) якраз тоді, коли Москву з переговорного процесу виключили. І таких прикладів можна навести безліч.

Тому посадовцям ЄС, і лідерам Німеччини та Франції, які зараз сподіваються на те, що завдяки Росії можна буде "врятувати іранську ядерну угоду", варто було б перед тим уважніше проаналізувати результати російської "допомоги". Хоч Дональду Трампу, хоч процесу переговорів між КНДР і рештою світу, хоч сирійському народу.