Списали на Вашингтон: Чому Кремль та Медведчук відмовляться боротися з телесанкціями Зеленського

Момент для оприлюднення рішення про санкції проти телеканалів "112", "ZIK" та "NewsOne" українська влада обрала досить вдало. В першу чергу тому, що реальна "постраждала сторона" в цій історії, себто Кремль, зараз надто заклопотаний власними проблемами для того, щоби жорстко й масштабно відреагувати на крок Зеленського.

Ні, звичайно, прес-секретар Путіна Пєсков розповів кремлівському прес-пулу, що українські санкції "не відповідають ні міжнародним нормам і стандартам, ні загальному розуміння свободи ЗМІ". Але заява ця — на тлі десятків побитих та затриманих під час акцій за звільнення Навального російських журналістів — прозвучала якось не дуже переконливо.

Пєскова підтримали кілька російських сенаторів, на кшталт Пушкова. Який нагадав публіці, що санкції проте телеканалів не вводив навіть Порошенко. І що ніякі санкції не врятують Зеленського "від повного політичного краху".

Але, загалом, реакція з боку Росії вийшла доволі млявою і формальною. В першу чергу тому, що як у внутрішній, так і в зовнішній політиці Москви зараз домінує тема Навального та протистояння з його прихильниками. Яке не обходиться без масштабних репресій проти преси, затримань журналістів та "зачистки" соцмереж. І пов'язаної з тим потреби бодай формально відповідати на критику з боку США та ЄС.

За подібних умов масштабна пропагандистська кампанія про "наступ на свободу слова в Україні" виглядала б настільки недоречною, що могла б роздратувати навіть терплячих не російських громадян.

Схоже, втратив надію на підтримку з Росії і реальний власник підсанкційних каналів. Тільки в такий спосіб можна пояснити той факт, що Віктор Медведчук в інтерв'ю Russia Today раптом заговорив про те, що за рішенням Зеленського "стоять США". Які, як неодноразово казав Медведчук і до цього інциденту, "ввели зовнішнє управління Україною з 2014-го року".

Складається враження, що Віктору Володимировичу просто не хочеться визнавати, що він зазнав поразки від чинної української влади. Інша річ — постраждати від рук "світового зла" в особі США. В реальності, звичайно, шанси на те, що до санкцій проти медвдечуківських каналів якимось боком причетний Держдеп, фактично рівні нулю, про що Depo.ua вже писало. Але кого турбує та реальність?

При тому якихось економічних чи політичних санкцій з боку Росії на рішення РНБОУ та Зеленського також очікувати не варто. В першу чергу тому, що прийнявши якісь рестрикції, Кремль фактично визнав би, що був головним бенефіціаром від діяльності цих медіаструктур. І, по-друге, введення санкцій проти України цілком могло б спровокувати новий виток антиросійських санкцій, хай і з інших приводів. Наприклад, пропозиція стосовно антиросійських обмежень через історію з Навальним, яка перебуває зараз на розгляді в Конгресі США, отримала би нових прихильників.

На тлі достатньо енергійної підтримки України з боку Балтії та США, і стриманих, але цілком коректних заяв з боку ЄС, історія може виглядати цілковитою перемогою — принаймні, на зовнішньополітичному фронті.

Але той факт, що структури виконавчої влади наших західних артнерів з розумінням поставилися до кроку Зеленського, а Кремль в силу тактичної ситуації виявився нездатним протидіяти українській владі, не означає, що російське МЗС не застосує дипломатичних інструментів протидії — у вигляді пропагандистської кампанії на наступній сесії ПАРЄ. Чи що структури Медведчука раптом відмовляться від ідеї оскаржити рішення Зеленського в судовому порядку. Тому, святкуючи цю невелику перемогу, Банковій однозначно слід готуватися до наступних боїв.